Вчем сила книги а.с. грина "алые паруса"

Каждый человек мечтает о своём счастье, хочет создать для себя волшебный мир, сказку. в произведении "алые паруса" рассказывается о девушке, которая ждала своё счастье и была вознаграждена. мать у ассоль умерла, а девушка жила с отцом. её отец раньше был матросом, а когда вернулся, стал делать деревянные игрушки. однажды ассоль пошла в магазин, чтобы отдать игрушки отца продавцу, и заметила в корзине красивый кораблик с алыми парусами. девушка опустила его на воду, и, вдруг, кораблик подхватило течение и понесло вперёд. ассоль помчалась за корабликом. игрушка девушку к одному человеку, который представился волшебником. он предсказал ей, что однажды к берегу каперны приплывёт красивый корабль с алыми парусами, на котором будет плыть прекрасный принц. принц возьмёт её с собой на корабль и увезёт навсегда в прекрасную страну. ассоль была мечтательной девушкой и поверила в это предсказание. с тех пор в городе её стали считать сумасшедшей. но, ассоль было всё равно: она жила этой мечтой. девушка верила в то, что однажды за ней приплывёт принц на корабле под алыми парусами. в то же время, далеко от ассоль жил артур грей. он родился в богатой обеспеченной семье и мог бы жить спокойной жизнью, но грей искал приключений и, однажды, сбежал из дома и устроился юнгой на корабль. артур старался, практиковался и через определённый срок он из юнги стал капитаном своего собственного корабля. однажды, он поехал со своим матросом на . грей там увидел спящую девушку. она ему понравилась. он снял со своего пальца самый дорогой красивый перстень и одел ей на палец. затем, артур отправился вместе с матросом в ближайший трактир. там он узнал об ассоль и предсказании. ему захотелось его исполнить. в этой прекрасной сказке, как и во многих других, счастливый конец: грей приплыл к ассоль под алыми парусами, посадил её на корабль, и они уплыли навсегда в прекрасную страну. суть этого произведения в том, что если верить и приложить усилия, то мечты сбудутся. каждый человек творец своего счастья и, вся дальнейшая судьба, в его руках.

Відповідь:

Гоме́р - легендарний давньогрецький поет, якого вважають автором «Іліади» та «Одіссеї», двох славетних грецьких епічних поем, що започаткували європейську літературу. В «Одіссеї» міститься перше у писемних джерелах повідомлення, що стосується найдавнішого населення на території України — кіммерійців[3]. В античності Гомеру приписувалося авторство й інших творів (див. кіклічні поеми; від деяких з них збереглися фрагменти). Сукупність проблем, пов'язаних з особою Гомера і його відношенням до «Іліади» та «Одіссеї», про час виникнення, склад і взаємозв'язок окремих частин цих поем становлять знамените не тільки в порівняльному літературознавстві, а й у всій науці про античний світ «Гомерівське питання». Вважається національним народним героєм Греції[

Практично в усі періоди європейської літератури «Іліада» та «Одіссея» розглядалися як вершина епічної поезії. З цим погоджувалися і критики, і поети. За зразок першої половини «Енеїди» Вергілій взяв «Одіссею», а другої половини — «Іліаду». Тому письменники, що жили після Вергілія, і були мало знайомі з Гомером, самі того не усвідомлюючи, сприймали давньогрецького поета за посередництвом Вергілія. Горацій ставить Гомера вище всіх інших епічних авторів. У своєму надзвичайно впливовому творі «Мистецтво поезії» він звеличує майстерність Гомера у викладі, побудові сюжету й образів героїв. Саме Горацій, відштовхуючись від «Одіссеї», пустив у загальний обіг принцип, що епос варто починати посередині дії. Навіть у ті часи, коли грецька мова була на Заході практично невідомою, Гомера продовжували шанувати (див. Данте Аліг'єрі).

Епічні автори доби Відродження і пізніших періодів європейської літератури діяли, оглядаючись на Гомера. У порівняно недавні часи, особливо у зв'язку з пошаною романтиків до грецької культури на початку XIX століття, багато ліриків і прозаїків надихалися поемами Гомера і черпали з них матеріал для творчості. Настільки різні і по техніці, і стосовно традиції автори, як Альфред Теннісон і Джеймс Джойс, написали на тему «Одіссеї» свої твори. Однак у період з XVI по XVIII століття більший інтерес виклика́ла політична по темі «Іліада», що знайшло відображення у Вільяма Шекспіра й Жана Расіна. Серед античних авторів, що випробували на собі вплив Гомера, можна назвати Піндара, Есхіла, Софокла, Евріпіда, Квінта Еннія, Овідія, Плутарха, серед пізніших Педро Кальдерона, Джона Драйдена, Джамбаттіста Віко, Йоганна Вольфганга Ґете, Джованні Пасколі і Жана Жироду. Цей вплив існує і понині. Новогрецький поет Н. Казандзакіс склав до «Одіссеї» величезне продовження на 33 333 рядки. Практично щороку з'являються значні твори в руслі неогомерівської традиції.