Ідейно художній аналіз твору дорогою ціною

оповідання "дорогою ціною" написане м. коцюбинським на основі історичних фактів, хоча герої — цілком вигадані. письменник глибоко осмислив і проаналізував події кінця xviii — початку xix століття, коли після коліївщини почалося руйнування запорозької січі як оплота вольності на україні й закріпачення українського селянства. народ не корився, мстився панам та зрадникам. по всій україні спалахували повстання, люди, не мирячись із неволею, гинули або тікали за дунай. доля таких утікачів — остапа й соломії — знаходиться в центрі сюжету оповідання.

остап — велична постать, справжній уламок старовинного українського лицарства, що не шукає волі лише для себе, а прагне зібрати хоробрих козаків і повести їх на бій із панами. гордий і щирий, він здатен на подвиг і велике кохання. та життя бере дорогу ціну за здійснення бажань. остап здобув волю, але загубив те, що було його половиною — кохану жінку соломію. згадуючи своє нелегке життя, він каже: "дорого заплатив я за волю, гірку ціну половина мене лежить на дні дунаю, а друга — чекає й не дочекається, коли злучиться з " життя подарувало людині лише одну мить щастя, але за це відняло все: мрії про сім'ю, кохану жінку, прагнення до помсти — все спливло за дунайською хвилею. трагізм усякого життя, яке не хоче коритися обставинам.

оповідання "дорогою ціною" вражає найбільше тим, що крізь суворий і реалістичний сюжет ми бачимо життєстверджуючу віру в людину, її боротьбу за волю та гідність. загибель соломії страшна й прекрасна, бо її не змогли зламати. життя остапа безнадійне й прекрасне, бо він не скорився й нічого не забув. коцюбинський зміг змалювати могутні характери, передав внутрішню красу сильних людей, які уособлюють кращі національні якості українців.

Федько - головний герой оповідання Володимира Винниченка. Він був хлопцем-розбишакою, яких часто можна зустріти у наших дворах. Його батьки були бідними. Часто підкреслювали, що і Федько "мужичиня". Просили, щоб не водився з Толиком - сином господаря, у котрих вони винаймали квартиру.
Федько виділявся серед ровесників неабиякою силою, був задиракою та полюбляв битися, адже завжди виходив переможцем. І одівався відповідно: «картуз набакир,... чуб йому стирчком виліз з-під картуза, очі хутко бігають» та ходив «руки в кишені,..., не поспішає, ... навіть груди підставляє, так наче йому тільки того й хочеться, щоб його вдарили каменем».
На початку твору не хочеться схвалювати Федька, адже він часто ображає своїх друзів. Але згодом читач розуміє, що перше враження неточне. Федько добрий, адже віддає змія і свої нитки. Він вигадливий, повний енергії і сили, сміливий та спритний. Сусідських хлопцям цікаво з ним. З кожної наступної сторінки починаєш захоплюватися Федьком, його правдивістю та відданістю друзям. Хоч хлопець часто спокушає до бешкетних витівок господарського сина Толика, але терпляче зносить покарання, «за ремінь не сердиться, ... розуміє, що так і треба». Перейти річку по кризі намірився Федько. Всі друзі із захопленням і переживанням ігали за витівкою. Вони вірили в нього, бо були переконані у його спритності, передбачливості та сміливості. Те, що тільки один Федько кинувся на порятунок Толі, свідчить про товариськість, співчуття, героїзм героя.
Трагічний випадок на річці показав усім справжнього Федька – надійного друга та відважного рятівника.