Прочитайте слова діда платона: "душа,хлопче,вона буває всяка.одна глибока й бистра-як дніпро,друга -як десна ось,третя-як калюжка,по кісточки,а часом буває,що й калюжки нема,а так щось мокреньке ,неначе,звиняйте,віл покропив". прокоментуйте викорестані персонажем порівняння(дніпро-десна-калюжка-мокреньке)

Виключною подією. — ну, сідайте, повезем. чого стали? — сказав дід платон, він стояв уже біля  човна з веслом. — повезем уже, а там, що бог дасть. не вміли шануватися, так уж  повезем, тікайте, чорт вашу душу куди ти хитаєш? човна не бачив, воїн! —  загримав дід на когось із нас.  ми розсілися у човні мовчки, і кожний думав свою невеселу думку. — у тебе готово, савко? — можна. — а хмар ач, що робиться! страшний суд, чи що, починається? — дід  платон подивився на небо і плюнув у долоню. потім він узяв весло і сильним рухом  одштовхнувся од берега. савка з онуком гребонули опачинами. човен був великий і старий-престарий. він увесь був просмолений смолою і  покарбований часом. я сидів у човні близько коло діда платона. я дивився на тиху чарівну річку, і на  берег, і на суворого кормчого діда, що піднімався наді мною на фоні урочистого  неба. мені здалося, що мене перевозять на той світ. сором, і розпач, і  невимовний жаль, і безліч інших гострих почувань охопили мою душу, і скрутили  її, і пригнули. прощай, моя рідна, дорога десно. мене вивів із думи голос платона. він продовжував з савкою свою розмову,  образливу і гірку для нас. видно, щось сильно його мучило, щось хотілось йому  додумати до кінця. він ніби думав уголос:

Отвея знаю

т:

Объяснение: