Характеристика платона і савки,із твору "ніч перед боєм" о.довженка

Савка вийшов із своєї хатки і дивився на нас, як намальований. було йому літ сімдесят чи, може, й більше. він був маленький, з підстриженою борідкою. був би він сильно схожий на святого миколу-угодника, коли б величезна, мов коров’ячий кізяк, стара кепка не лежала у нього на ушах та землистого, так би мовити, кольору светр не висів на ньому, як на хлопчику батьків піджак портрет хоча про вас і пишуть у всіх газетах і на зборах говорять як про людину безстрашну і невтомну, хоч ви на вид такий, пробачте, і маленькі, і не дуже неначебто й здорові не знаю, чого вони оце так тікають, — сказав дід платон, ідучи за савкою до річки, так ніби нас тут зовсім не було. — чого вони так тієї смерті бояться? раз уже війна, так її нічого боятися. уже якщо судилася вона кому, то не втечеш од неї нікуди. еге, — промовив савка. — скільки літ їх учили, ти подумай, платоне. а вони тікають. от він і каже тепер, що ж це ви, каже, робите? стійте тікать! чим же далі ви тікаєте, тим більше крові проллється! та не тільки вашої, солдатської, а й материнської й дитячої крові психологічна характеристика (думки, почуття тощо) я був тоді ще командиром танка, що залишивсь у німців з пробитим мотором. а до війни я був садівником. сади колгоспам садив, співав пісень, дівчаточок любив та, мабуть, що й усе. капітан колодуб так тепло і разом з тим з такою тонкою, знайомою всім іронією усміхнувся, що за ним тихо усміхнулася вся землянка ну, сідайте, повезем. чого стали? — сказав дід платон. він стояв уже біля човна з веслом. — повезем уже, а там, що бог дасть. не вміли шануватися, так уж повезем, тікайте, чорт вашу душу бери… куди ти хитаєш? човна не бачив, воїн! — загримав дід на когось із нас характер (учинки, ставлення до інших) командир умів оповідати. вони були добрі бійці, і петро колодуб любив їх я дивився на діда платона і з насолодою слухав кожне його слово. дід вірив у нашу перемогу. він був для мене живим грізним голосом нашого мужнього народу характеристика героя іншими персонажами

Наталя Миколаївна була першою вчителькою Климка, вона дарувала дітям не тільки знання, ай безмежну любов та тепло. Коли до неї так брутально звернувся бородань, та ще з прагненням забрати сукню, хлопці ладні були розпочати бійку, аби тільки не віддавати сукню, що ототожнювалась в їх пам'яті з найпершими дитячими враженнями про школу.