Проблема личной свободы и мужества у критических сетуацыях современого мира

Вэтом до корней прогнившом мире нет свободы что была дана человеку с начала времён. система была создана чтобы угнитать и поддерживать статус пастуха с овцами. зависит ли это от нас? ответ нет! не нами придумано и не нами закончится. естественно что нужно разорвать этот злосчастный круг, но что будет в конце? свобода ли которую мы так ожидали? хаос! который поработит наши

«слово про похід ігорів» - видатна пам'ятка культури київської русі. написана невідомим автором, вона пройшла крізь століття, подолавши всі перешкоди. це твір - героїчна, сповнена палкої любові до вітчизни, до свого народу поема-заклик, яка тягнеться з сивої давнини, гаряче відлунюючи в серцях сучасних українців. центральним образом «» є, безумовно, руська земля. по-перше, у творі згадується багато тодішніх ічних назв: київ, курськ, чернігів, новгород, путивль, сула, дон, донець, дніпро-славута т. д. по-друге, дійовою особою в поемі виступає сама природа: звірі, птахи, ріки розмовляють, дощі стрілами надсилаються із неба, «криваві зорі світ провіщають», затемнення сонця пророкує поразку ігоревім війську. під час походу русичів на половців руська земля «велить прислухатись землі незнаємої», щоб почути наближення ворога. в ході битви «земля гуде», «ріки мутно течуть». після поразки російського війська «чорна земля під копитами кістьми була засіяна, а кров'ю полита». виразно малює автор картину туги і жалю руської землі по загиблим воїнам: «никне трава жалощами, а дерево тугою до землі прихилилось». на протязі всього твору образу руської землі протиставляється образ землі половецької. це її звоював великий київський князь святослав, а князь ігор і собі хоче списа зломити при полі чи шоломом пити воду з дону». і непривітна і неласкава чужинецька земля до ігоря святославовича, бо принесла йому тільки поразка, ганьба і полон. перебуваючи в половецькому полоні, князь ігор не забуває рідну землю, «мислю поле міряє од дону великого до малого дінця». його дружина ярославна звертається до вітру, сонця, дніпру-славуті, щоб вони ігорю повернутися на рідну землю, бо « руській землі без ». і коли ігорю святославовичу вдається втекти з полону, то й «землі раді, городи веселі, співають вони про давніх князів, про молодих виспівують». руська земля у творі - це те, що для наших предків було найдорожчим. вони йшли в бій за землю руську», за неї страждали і гинули. та й сама руська земля стогнала від князівських міжусобиць, «колишні часи і колишніх князів згадуючи! ». тому провідною в «слові» є ідея єдності всіх руських земель, адже, тільки об'єднавшись, удільні князі зможуть перемогти своїх ворогів, захистити батьківщину. «слово про похід ігорів» - поема слави, вірності і патріотизму наших предків, це наша історія. і як добре, що цей прекрасний твір незважаючи на всі перешкоди: війни, стихійні лиха - таки дійшов до нас і каже до наших сердець, нагадуючи кожному, хто ми, чиїх батьків діти.