Які морально-етичні цінності ми можемо вважати справжніми? за твором ольга кобилянс ька земля

читаючи повість кобилянської, ми бачимо, що не вони вплинули на дії та вчинки героя.

брати сава та михайло з дитинства були і турботою та любов'ю батьків. але михайло перейняв щирість батька та матері, ніжну любов та повагу до землі, працьовитість, високі моральні цінності. а сава став ніби його віддзеркаленням, повною протилежністю свого брата. ми бачимо його потяг до землі. але цей потяг — не любов! не повага! це — шалене прагнення будь-якою ціною заволодіти землею, збагатитися на ній. впадає в очі жахлива пристрасть молодшого брата до вбивства живих істот (зайців, дрібних пташок тощо). він не лише легко позбавляв життя тварин, але й відчував справжню насолоду від цього. не дивно, що у зрілі роки саме в такому жорстокому серці виник потяг до справжнього злочину.

обидва брати могли стати власниками доброї частки батьківської землі. єдиною умовою отримання спадщини була сумлінна праця та щирі почуття до землі-годувальниці. марійка та івоніка з ранку до ночі тягнули плуга, аби віддячити землі за все те, що вона їм дає. звісно, того ж самого вони очікували і від своїх синів. і михайло справджував ці сподівання. а ось батько давно помітив байдуже ставлення молодшого сина до господарювання. відповідно до вироблених селянством моральних та соціальних норм івоніка намагається вплинути на саву найголовнішим стимулом — правом власності на землю.

батько застерігає сина, що при такій поведінці він може залишитися без власної ниви, — адже є михайло, старанний працівник, шанобливий до матінки-землі, справжній господар. саме тоді і виникає у голові сови жахливий план, про можливість появи якого добрий та щирий батько не міг навіть здогадуватися. сава сподівається, якщо він залишиться єдиним сином, то батькова земля перейде йому, що б там не було. до того ж поруч із ним така ж підступна, позбавлена будь-яких моральних цінностей рахіра, яка поступово наставляє його на шлях злочину. вона відверто заявляє парубкові, що без землі їхнє щастя неможливе. але ж сава давно затявся на тому, що в нього буде "і рахіра, і земля". ось і стає він на жахливий шлях — шлях, з якого немає повернення, шлях біблійного каїна, який вбив свого рідного брата.

але чи отримує сава бажане? бачимо, що ні. батько дає йому лише половину хати та невеликий город, наставляючи словами: "бувай здоров: працюй, як я працював! " герой сам не отримує задоволення від свого вчинку, та ще й остаточно руйнує добрі стосунки у родині. він прирікає на страждання мати та батька, які здогадуються, хто винен у смерті старшого сина, але не можуть втратити і другу дитину і захищають вбивцю.

втім у серці матері поступово зростає ненависть до сави, який настільки втратив усе людяне, що насмілився глузувати над материними слізьми: "сміявся і підсвистував, коли мати плакала". парубок безжалісно душив у своєму серці голос совісті, яка іноді озивалася. і це, мабуть, навіть страшніше за сам злочин. батьки змогли б виправдати все! якби ж тільки усвідомлення жахливої провини їхнього сина до очищення. але цього не сталося. сава свідомо викреслив зі свого серця усі залишки людяності і моралі.

відповідь:

наталка знайшла самоцвіти

найнапруженіший момент - поява химерного війська на місці угоди

шляхта - це дрібне дворянство колишньої феодальної польщі.

пояснення: