Чому письменник зображує історичних героїв до казкових

  плідна праця  астрід ліндґрен  на літературній ниві залишила нам її безцінну спадщину. кожен рік діти різних континентів починають знайомиться з популярними книжками цієї всесвітньовідомої шведської письменниці. більшість з прочитаних ними казок-повістей, перевірені часом і стали справжніми бестселерами. ознайомимося докладніше з найбільш відомими творами  астрід ліндґрен, які були написані для дітей та підлітків.      спробуємо зрозуміти надзвичайний феномен твору «піппі довгапанчоха», який понад сімдесят років не залишає байдужими, як маленьких читачів, так і дорослих.  чому головна героїня «піппі» або «пеппі», як її прозвали радянські перекладачі, щоб уникнути непотрібну асоціацію у читачів, викликала і викликає неоднозначну реакцію, як в середині минулого століття, так і сьогодні?       ліндґрен  займалася літературною обробкою історій про піппі у той час, коли в шведському суспільстві відбувалися палкі дискусії з приводу методики виховання дітей. більшість спеціалістів вважала, що необхідно враховувати дитячу психологію і запобігати застарілим умовностям, виявляючи повагу до їх почуття і мислення. така новаторська позиція в дитячому вихованні заінтригувала астрід і вона вирішила проекспериментувати, створюючи оригінальний сюжет про пригоди дівчинки піппі.      усі події цієї повісті-казки послідовно розкриваються з точки зору дитини — хороброї дев'ятирічної дівчинки піппі або «пеппі» (як назвали героїню в українських і російських виданнях).  з перших сторінок книжки «піппі довгапанчоха» ми дізнаємося, що героїня твору «сама-самісінька» мешкала в старому будинку на віллі «хованка». її мама давно померла, а батька — капітана корабля змила велика хвиля під час бурі. однак дівчинка сподівалася, що він врятувався і живе на одному з островів, «де повно негрів».      піппі довгапанчоха навіть уявляла його королем «із золотою короною на голові». дівчинка вірила, що її батько збудує корабель і обов'язково повернеться до неї. для того, щоб дочекатися батька на суші, піппі вирішила оселитися в будиночку, який він для них придбав. дівчинка залишила корабель, взявши з собою лише маленьке мавпеня, «що звалося паном нільсоном» і велику торбу власних золотих монет. пізніше, на одну з них, вона купила собі коня, про якого давно мріяла.      зі слів автора книжки, ми бачимо, що піппі була неймовірно сильною дівчинкою і тому «жоден поліцай на світі» не подужав би її. коли їй хотілося випити кави на веранді, то вона могла спокійно підняти свого коня і перенести його в садок.        з точки зору дорослих людей з їх «застарілими», консервативними , піппі мала досить дивний і непривабливий вигляд. «її волосся морквяного кольору, цупко заплетене в дві кіски, стирчали мов палички, ніс нагадував картоплинку і був весь поцяткований ластовинням, рот був великий з білими зубами». одяг пеппі, позбавлений смаку, теж викликав велике здивування. так, дівчинка носила «екстравагантну» сукню, яку сама пошила з блакитної тканини, додавши до неї декілька червоних клаптиків. цей наряд доповнювали довгі різнокольорові панчохи. одна — руда, друга — чорна. до того ж, дівчинка носила дивне взуття — чорні черевики, які були рівно вдвічі довші за її ступні.