Ответы на вопрос:
Притча учит что надо ценить что у тебя есть сейчас синица в руках лучше чем пост пост небе
Спадщина видатного українського письменника і драматурга І. Карпенко-Карого є цікавим і самобутнім явищем в історії національної літератури та театральної культури. Щодо театральних п’єс, то невмирущу славу митцеві принесли твори «Суєта», «Хазяїн» і «Сто тисяч». Сюди ж можна віднести і комедію «Мартин Боруля», у якій автор розглядує морально-етичні проблеми тогочасного суспільства.
І. Карпенко-Карий надавав важливу роль сміху і вважав його одним з найбільш дієвих засобів боротьби с людськими вадами. Адже, дійсно, сміх — досить могутня зброя: той, з кого сміються, частіш усього перетворюється із кумира на об’єкт кепкування і втрачає свою значимість. Крім того, кожного з нас сміх примушує подивитися на себе під критичним кутом і спонукає позбавитись тих або інших недоліків у своєму характері та поведінці.
Сюжет п’єси «Мартин Боруля» драматург будує на реальних фактах з життя його родини. У якийсь момент батько І. Карпенко-Карого, який майже все життя керував панськими маєтками, вирішив домогтися для своєї родини дворянського звання. На це пішло немало часу і коштів, але все марно: дворянське коріння родини так і не було доведено, бо в архівних документах прізвище предків письменника значилося як Тобелевич, а він та його батько мали вже прізвище Тобілевич. Саме ці події І. Карпенко-Карий і поклав в основу п’єси, при цьому автор мав ціль висміяти таких, як він, — простих людей, що намагалися будь-якою ціною отримати дворянське звання і хибно вважали, що цим званням можна якось піднятися над іншими людьми.
Головний герой комедії — заможний селянин Мартин Боруля — не позбавлений деяких рис гуманності. Водночас це натура, скалічена прагненням будь-що вийти «у дворянську лінію». Дивно, але якщо хтось запитав би його, навіщо йому те дворянське звання, він навряд чи зміг би пояснити своє бажання. Читаючи п’єсу, ми бачимо, що Мартин Боруля гарний сім’янин, у домі у нього достаток і порядок; і гроші, і авторитет — все є у цього героя. Тоді чого ж йому треба ще? Треба лише одне — дворянського титулу, який, на його думку, зробить з нього пана замість мужика.
У своїй родині Мартин Боруля заводить панські порядки, які не до вподоби його близьким, та й сам він мучиться, але терпить, бо вважає таку «перебудову» у домі найкоротшим шляхом до отримання дворянства. Мартин примушує своїх дітей називати жінку «мамінькою», а себе — «папінькою». Вранці він довго вилежується у ліжку, як справжній пан, хоча в нього, як у людини, звичної до праці, навіть боки від цього болять. Дочку Марисю він має намір віддати заміж тільки за «образованого чоловіка», а сину Степану пророче чиновницьку кар’єру. Досить смішно та в той же час сумно бачити, як нові дворянські «правила» викликають подив і нерозуміння у членів родини Борулі та суперечать звичним порядкам, давно встановленим у сім’ї.
Розв’язка цієї комедії драматична: Мартин Боруля зазнає поразки у змаганні за дворянський титул: усього одна літера у його прізвищі (Боруля замість Беруля) покладає край його сподіванням. Рід не визнають дворянським.
Висміюючи поведінку головного героя комедії «Мартин Боруля», І. Карпенко-Карий утверджує здорову мораль щодо родинних традицій, здорове ставлення людини до народних звичаїв, праці, прадідівських коренів, свого родоводу, ставлення до рідної землі.
І. Карпенко-Карий надавав важливу роль сміху і вважав його одним з найбільш дієвих засобів боротьби с людськими вадами. Адже, дійсно, сміх — досить могутня зброя: той, з кого сміються, частіш усього перетворюється із кумира на об’єкт кепкування і втрачає свою значимість. Крім того, кожного з нас сміх примушує подивитися на себе під критичним кутом і спонукає позбавитись тих або інших недоліків у своєму характері та поведінці.
Сюжет п’єси «Мартин Боруля» драматург будує на реальних фактах з життя його родини. У якийсь момент батько І. Карпенко-Карого, який майже все життя керував панськими маєтками, вирішив домогтися для своєї родини дворянського звання. На це пішло немало часу і коштів, але все марно: дворянське коріння родини так і не було доведено, бо в архівних документах прізвище предків письменника значилося як Тобелевич, а він та його батько мали вже прізвище Тобілевич. Саме ці події І. Карпенко-Карий і поклав в основу п’єси, при цьому автор мав ціль висміяти таких, як він, — простих людей, що намагалися будь-якою ціною отримати дворянське звання і хибно вважали, що цим званням можна якось піднятися над іншими людьми.
Головний герой комедії — заможний селянин Мартин Боруля — не позбавлений деяких рис гуманності. Водночас це натура, скалічена прагненням будь-що вийти «у дворянську лінію». Дивно, але якщо хтось запитав би його, навіщо йому те дворянське звання, він навряд чи зміг би пояснити своє бажання. Читаючи п’єсу, ми бачимо, що Мартин Боруля гарний сім’янин, у домі у нього достаток і порядок; і гроші, і авторитет — все є у цього героя. Тоді чого ж йому треба ще? Треба лише одне — дворянського титулу, який, на його думку, зробить з нього пана замість мужика.
У своїй родині Мартин Боруля заводить панські порядки, які не до вподоби його близьким, та й сам він мучиться, але терпить, бо вважає таку «перебудову» у домі найкоротшим шляхом до отримання дворянства. Мартин примушує своїх дітей називати жінку «мамінькою», а себе — «папінькою». Вранці він довго вилежується у ліжку, як справжній пан, хоча в нього, як у людини, звичної до праці, навіть боки від цього болять. Дочку Марисю він має намір віддати заміж тільки за «образованого чоловіка», а сину Степану пророче чиновницьку кар’єру. Досить смішно та в той же час сумно бачити, як нові дворянські «правила» викликають подив і нерозуміння у членів родини Борулі та суперечать звичним порядкам, давно встановленим у сім’ї.
Розв’язка цієї комедії драматична: Мартин Боруля зазнає поразки у змаганні за дворянський титул: усього одна літера у його прізвищі (Боруля замість Беруля) покладає край його сподіванням. Рід не визнають дворянським.
Висміюючи поведінку головного героя комедії «Мартин Боруля», І. Карпенко-Карий утверджує здорову мораль щодо родинних традицій, здорове ставлення людини до народних звичаїв, праці, прадідівських коренів, свого родоводу, ставлення до рідної землі.
Реши свою проблему, спроси otvet5GPT
-
Быстро
Мгновенный ответ на твой вопрос -
Точно
Бот обладает знаниями во всех сферах -
Бесплатно
Задай вопрос и получи ответ бесплатно
Популярно: Литература
-
Сколько страниц в произведениях тихое утро казаков, жуковский лесной царь...
Таисия28108.07.2021 22:36 -
Чи актуальни нини проблем и порушени в романи лермантова герой нашого...
23142524.05.2021 07:00 -
Пословицы и поговорки к произведению борис годунов...
Шамшербек05.11.2022 01:10 -
Сочинение на тему мой друг такой же хулиган как эмиль...
мафінка02.04.2022 17:59 -
Люди, прошу вас все 97 по теме хамелеон а.п.чехов...
Alpetrova702.04.2020 19:15 -
Сочинение на тему моё восприятие к стихотворению (хх век) напишите .там...
NokuShinama03.06.2020 15:49 -
Мини-сочинение (50 слов) я скажу ветеранам той далёкой...
ЛблюЗнания12.04.2021 12:45 -
Андрей платонов,,маленький солдат 1.главные герои. 2.основная мысль. 3.чему...
tsukikokawaii18.11.2021 07:23 -
Написать читательский дневник по произведению мухтара омархановича ауэзова...
HerobrineLifeYT17.05.2020 20:24 -
Прошу анализ стихотворения белый снег брюсов! написать как текст(немного)...
Yarick200505.08.2020 04:15
Есть вопросы?
-
Как otvet5GPT работает?
otvet5GPT использует большую языковую модель вместе с базой данных GPT для обеспечения высококачественных образовательных результатов. otvet5GPT действует как доступный академический ресурс вне класса. -
Сколько это стоит?
Проект находиться на стадии тестирования и все услуги бесплатны. -
Могу ли я использовать otvet5GPT в школе?
Конечно! Нейросеть может помочь вам делать конспекты лекций, придумывать идеи в классе и многое другое! -
В чем отличия от ChatGPT?
otvet5GPT черпает академические источники из собственной базы данных и предназначен специально для студентов. otvet5GPT также адаптируется к вашему стилю письма, предоставляя ряд образовательных инструментов, предназначенных для улучшения обучения.