Цитатна характеристика остапа і соломії (дорогою ціною) будьласка іть дуже потрібно

остап мандрика 

—  «…його, стрункого й міцного, з гарними очима, орлячим носом і темним молодим вусом на засмаленому обличчю».

—  «хай воно загориться без вогню й диму… втечу… піду за дунай, може, ще там люди не пособачились…»

—  «не так мані страшно ляха, як злість бере на наших людей: застромив віл шию в ярмо та й байдуже йому, тягне, хоч ти що… ех, піду, де воля, де інші люди…»

—  «се одиноке світло серед сонного села було немов останнім «прощавай» рідного закутка, ниткою, що в’язала його з батьківщиною, з усім близьким. але за хвилину віконце згасло, і остап почув, як разом із зниклим світлом в його серці щось урвалось і село геть одсунулось од його. остап непомітно для себе зітхнув…»

—  «дивне почуття охопило остапові груди: замість радості — сильне обурення стрепехнуло його істоту. в один момент відчув він усі кривди й знущання, які зазнав у покинутому краї, і, твердо упираючись ногами в ногу, на панщизняну землю, він затис кулак і погрозив на той бік річки».

—  «та хіба він сам за весь свій двадцятилітній вік не був лишень панською худобою? хіба його батько, мати, соломія, навіть дідусь його, що ходив у січ, а потім різав панів в умані,— хіба ж вони не стали такою худобою? коли б вони не були панським товаром, то не міг би пан розлучити його з соломією та силою оддати її за свого хурмана, не міг би сивого дідуся катувати на стайні нагаями… не похвалявся б оббілувати остапа за сміливе слово».

—  «ті билиці-казки про січ, козацтво, про боротьбу з панами за волю, яких він слухав затаївши дух й не зводячи розжеврілого ока з уст дідових, будили в дитячій голові химерні мрії, вояцький запал».

—  «і враз остапові зробилось весело і легко, він почувся на волі. молода невитрачена сила хвилею вдарила в груди, розлилась по всіх жилах, запрохалась на волю…»

—  «як живий буду, землю оратиму, житиму… все ж краще на волі, ніж під паном…»

—  «остап теж не боявся смерті. йому тільки хотілось перед смертю побачити соломію».

—  остап про соломію: «вона така добра, так кохала його, вона пішла за ним у далеку дорогу, не кіс своїх задля нього, вона доглядала його, як рідна мати, була вірна, як товариш».

—  «половина мене лежить на дні дунаю, а друга чекає й не дочекається, коли злучиться з нею…»

1 - Кактус. 2 - забув сорян. 3 - прибиральницею. 4 - Паганінію 5 - забув  чесно. 6 - Синьоморди. 7 - "Запорожці". 8 - Ескаваторі. 9 - Страху. 10 - Жовтий Метелик. 11 - Здається " жаби " - розділів -35.  12 - Повість.  

Объяснение:

Сорян я його рік тому читав і дещо забув.