Скласти казку про безвидповидальне тигреня яке никого не слухоло

Як тигреня родичів шукало оповіданняу тигра-тата й тигриці-мами було симпатичне смугасте тигреня. воно не мало ні братиків, ні сестричок. і йому ні з ким було гратись. одного разу тигреня запитало тигрицю: – мамо! а в нас є родичі? які вони?   тигриця поспішала на полювання, тому сказала лишень:   – так, звісно, є. вони смугасті, як і ми.  й подалася у джунглі.  тато теж дуже поспішав – на роботу в цирк. тому повторив:   – так-так, смугасті. і полюбляють їсти м’ясо.  й побіг на електричку.  тигреня замислилося: де ж цих родичів шукати? у джунглі йти самому страшно, а в місто – дорослі заборонили, кажуть – заблукаєш.і тут прямо на нього вибігла якась тварина, вся в чорну й білу смужечку.– привіт! – гукнуло тигреня. – ти наш родич? тварина сторожко відступила на кілька кроків і мовила: – ні, не ваш. наші родичі – коні.  – але ж ти в смужечку, як і я.  – ну то й що? – відповіла тварина. – ми зовсім різні. ось поглянь: у тебе кігті, а в мене – копита.  – то хто ж ти? – запитало тигреня.  – я – зебра.  вона повернулась і подалася геть.тигреня рушило на пошуки. серед трави воно побачило невідоме йому створіння з прозорими крильцями, яке перелітало з квітки на квітку. тіло його було розфарбоване чорними і жовтими смужками – майже як у тигрів. тигреня торкнуло лапою квітку. створіння злетіло з неї, незадоволено задзижчало і закружляло перед його носом: – з-забіяко! ти заважаєш мені збирати мед.  – а навіщо тобі мед? – спитало тигреня. – хіба ти не м’ясо їси? адже ми родичі.  – ні, не родичі. наші родичі – оси і джмелі. у нас, бджіл, є крила, а у вас немає. у вас – зуби, а в нас – жало.  після цих слів бджілка стрімко злетіла вгору і зникла з очей.– отакої! то хто ж наші родичі? – уголос подумало тигреня. – виходить, одних смужок тут замало.  і раптом воно почуло шурхотіння в кущах. за мить звідти висунулася симпатична чорна мордочка і сказала: – няв! я – твій родич.  – привіт! – радісно вигукнуло тигреня. – як тебе звати?   – кіт,– сказав чорний звір. – ну, кошеня,– додав, побачивши, який він маленький поряд із тигреням.  – але ж ти не смугастий. а моя мама   – по-перше, ми, коти, буваємо і смугасті,– перебило кошеня. – а по-друге, це не головне. у нас із тобою ще є багато родичів – леопарди, барси, пантери, леви. і хоч вони бувають зі смужками, з плямами і без них, ми дуже схожі. адже всі ми – з родини котячих.  тигреня і кошеня бігали й гралися цілий день. а увечері тату й мамі тигреня сказало: – я тепер знаю, хто наші родичі. познайомлюся з ними усіма – й ніколи не нудьгуватиму.

Відповідь:

н.сорок шість страусів

р.сорока шести страусів

д.сорока шестьом страусам

з.сорок шість страусів

о.сорока шести страусами

м.на сорока шестьох страусах

к.Сорок шість страусів!

Пояснення: