Текст на тему украина -наша батькивщина

Україна — моя батьківщина і я пишаюсь тим що я українець.в україні я народився, зростаю, навчаюся, звідси мій рід. я люблю її мальовничі простори, лани, поля, ріки, ліси і гори… щоб полюбити свою країну її треба пізнати багато подорожуючи. вам доводилось стояти на верхівці муру хотинської фортеці на дністріі? її висота сягає сорока метрів, товщина стін п’яти. це велична споруда, одна з пам’ яток архітектури. відчуваєш подих століть, торкаєшся не просто теплого каменю, а нашої історії. а ви підіймались на гору говерлу в карпатах? це найвища точка україни. як приємно стояти відчуваючи свист вітру у вухах, а пегед очима скільки бачить око — величні гори. а в сорочинцях були, де все як у гоголя… очі розбігаються від розмаїття товарів українського виробництва. обов’язково везеш додому щось на згадку про край де був. а петриківський розпис бачили? він зберігся ще з сімнадцятого століття, розвивається в наш час і відомий в усьому світі. я був у селі петриківка і бачив ,як працюють художники. на скляну палітру наносять всі кольори веселки — це гуаш. спочатку майстриня робить легенький ескіз олівцем, а потім починає чаклувати пензлями різної товщини. її рухи впевнені і плавні. мазки лягають швидко один за одним утворюючи казковий рослинний орнамент, дивовижної краси птахів. кожна робота неповторна, за нею стоїть автор, у нього свій стиль письма. тому свої роботи майстер побачить серед тисяч екземплярів, а підробки всі інші. я люблю наші українські витвори мистецтва, наші українські пісні і приказки , мудрі казки, твори видатних письменників,бо я українець. якщо хтось не іменує себе українцем — це його шлях і вибір, виховання. я хочу бачити свою країну квітучою, де кожна людина відчуває себе щасливою.

Укожної людини одна батьківщина. це те місце на її великій території, де вона народилася, виросла, яке не раз проміряла своїми ногами. моя батьківщина —україна.я щаслива з того, що народилася і живу саме в україні. я люблю її за безмежні, красиві, неосяжні простори. вийди в поле — і ти залюбуєшся полями високого жита, яке стоїть неначе дві високі стіни. увійди в нього — і тебе сховають його колоски. тільки синє небо є твоїм дороговказом. милує душу така краса. здається йшов би вічність цією стежкою, аби вона не кінчалася. а архітектура міст українських! київ, харків, львів. вона свідчить про високий рівень культури наших пращурів.хто не милувався софією київською і золотими воротами княжого міста, видубицьким монастирем и києво-печерською лаврою з успенським собором, старовинним подолом сивочолим борисфен-дніпром? все це духовні символи національної історії та культури, без яких не мислиться наша земля. ось уже п'ятнадцять століть височіє н дніпровських схилах золотоверхий київ, якому випала історична місія стати «матір'ю міст руських», відіграти важливу роль у формуванні однієї з найбільших держав європи київської русі. з високості київських пагорбів далекі простори поза дніпром, мимоволі замислюєшся: звідки ми пішли чиї ми діти? хочеться знати, хто жив на наших землях кілька тисячоліть тому і якою мовою спілкувалися наші предки, якого походження слово «україна». з високості рідну землю, захоплюєшся її красою і величчю. яка широчінь! який простір! на заході постають зелені карпатські гори, на півдні золотиться море золотої пшениці, на сході встають терикони донецьких шахт, на півночі багряніють червоною калиною ліси. і все це моя батьківщина — україна.

(15, -1/30) является локальным минимумом

(-15; 1/30)является локальным максимумом