Чим зворушила мене повість григорія тютюника климко

воєнний час завжди вважається найскладнішим часом в житті кожного народу. на жаль, наш український народ стикався з такими проблемами досить часто. саме такий час зображено в повісті григіра тютюнника «климко». дана повість дійсно здатна зворушити і змусити замислитися. саме це і сталося в моєму випадку. ця повість авторства григіра тютюнника справила на мене дуже сильне враження багатьма своїми особливостями.

насамперед, і, напевно, на це розраховував і автор, найсильніше враження справила на мене доля головного героя, хлопчика на ім’я климко. цей хлопчик далеко не заслуговував того, що сталося в його житті. звичайно, під час війни всім людям по-справжньому важко, дорослі теж не є винятком. однак доля дітей набагато складніша, і їх проблеми викликають набагато більше жалю. дітям під час війни доводиться дуже складно. вони стикаються з майже непереборними проблемами. і шанси вижити для дитини без чужої практично нульові. такий приклад я побачив у вигляді головного героя повісті, у хлопчикові климко. він був дуже доброю дитиною, намагався не тільки вижити самостійно, але і чимось іншим людям. проте врешті-решт йому все-таки вижити не вдалося. і це мене дуже зворушило.

під час прочитання цієї повісті григіра тютюнника я мимоволі ставив себе на місце головного героя, що змусило мене задуматися про багато проблем. як би я поводився, якби залишився абсолютно один, без підтримки близьких і рідних під час війни? що б я робив і як намагався вижити? чи довго б я протягнув при такому житті? насправді за результатами роздумів на такі теми я дійшов до висновку, що мені було б дуже складно дійсно залишитися в живих, навряд чи б вдалося прожити довше, ніж тому ж климкові. звичайно, роль дитини під час війни по-справжньому трагічна і сповнена болю і гіркоти. замість того, щоб отримувати звичайну дитячу радість від життя, діти під час війни зобов’язані думати лише про те, щоб виживати, рятуватися від бід, голоду і бомбардувань. на жаль, частина дітей на сучасній території україни теж зіткнулася з такою проблемою, і про цю проблему я теж задумався.

я думаю, що ця повість може зворушить і змусити замислитись кожного читача. у ній дуже добре показано, що діти під час війни набагато сильніше дорослих. однак автор все-таки не дає відповіді, а що ж робити з цією складною проблемою сучасності. таку відповідь дати не можу і я. війни були і будуть виникати через ряд факторів і уникнути їх практично неможливо.

это интересный,умильный и трогательный рассказ , проникая в самую глубь души.хотя автор рассказывает о некоторых на самомо деле он рассказывает о всем человечестве ,о жизни людей во время войны.и это все было действительно. ведь это было. 

честно говоря до слез. написано великолепно, трогательно, проникновенно, по-настоящему, так как это было. автор как бы рассказывает о нескольких героях, но говорит о целой стране в период войны. в небольшом рассказе судьбы многих людей.

удачи