Інформація про українську мову. іть!

1. українська входить  до трійки найкрасивіших мов у світі. на мовному конкурсі в італії її визнали другою за мелодійністю мовою світу (після італійської). на мовному конкурсі, який пройшов у парижі у 1934 році, українську мову визнано третьою найбільш красивою мовою в світі (після французької та перської) за такими критеріями, як фонетика, лексика, фразеологія й будова речення.

2.  найдавніша згадка  про українську мову датується 858 роком, а вперше українська мова була прирівняна до рівня літературної мови в кінці xviii століття після виходу у 1798 році першого видання “енеїди”, автором якої є іван котляревський. саме його і вважають засновником нової української літературної мови.

3.  українська мова є  однією з найпоширеніших мов в світі, і за кількістю носіїв займає 26-те місце в світі.

4.  український алфавіт являє собою один з варіантів кирилиці, число букв в ньому дорівнює 33. порівняно з російською мовою, в українському немає великої кількості церковнослов’янських слів. з точки зору лексики найближчими до української є білоруська (84%) і польська (70%) мови.

5.  першим букварем,  виданим в україні, був «буквар» («азбука»), надрукований у 1574 р. у львові першодрукарем іваном федоровим. книжка складалася з абетки, складів, зразків відмінювання і короткої читанки. до нас дійшов лише один примірник, який знайдено в римі 1927 р. зберігається в бібліотеці гарвардського університету (сша). факсимільне видання було здійснено в києві 1964 та 1974 рр.

6.  найдавнішими українськими поетесами, імена яких відомі, й про яких збереглися документальні свідчення, є інокиня анисія парфенівна і анна любовичівна; жили вони, очевидно, в кінці xvi – на початку xviii ст. і залишили акровірші, де вписано їхні імена.

7.  найстарішою українською піснею, запис якої зберігся до наших днів, вважається пісня «дунаю, дунаю, чому смутен течеш? »

8.  найбільшу кількість разів перекладений  літературний твір – «заповіт» т.г.шевченка: 147 мовами народів світу.

9. найбільша кількість псевдонімів  була у поета олексндра кониського – 141, у і.франка – 99, письменник осип маковей користувався 56 псевдонімами.

10.  найбільшу кількість синонімів  має слово «бити». згідно з «коротким словником синонімів української мови» їх нараховується 45.

11.  найбільш вживаною літерою  в українському алфавіті є літера “п”. також на цю літеру починається найбільша кількість слів. тоді ж як найрідше вживаною літерою українського алфавіту є “ф”. в українській мові слова, які починається з цієї літери, в більшості випадків запозичені з інших мов.

12. найдовшим словом  в українській мові є назва одного з пестицидів «дихлордифенілтрихлорметилметан». в ній міститься тридцять літер.

13.  найдовша абревіатура  в українській мові – цндітедмп, яка розшифровується як центральний науково-дослідний інститут інформації і техніко-економічних досліджень з матеріально-технічного постачання. вона складається з дев’яти літер.

14.  кілька фактів про паліндроми (слово, словосполучення чи фраза, які можливо читати як зліва направо, так і справа наліво, при цьому звучання й значення не змінюються). в українській мові є  лише два семибуквених паліндроми: «ротатор» і «тартрат». а до найдовших фраз паліндромів належать «я несу гусеня» та «аргентина манить негра». в останньому випадку не враховується буква «ь». такі дрібні порушення дзеркальності допускаються, адже складання композицій — справа непроста.

15.  дослідники доводять, що чимало вживаних сьогодні українських слів та мовних коренів були поширені  ще у часи трипільської культури,  про що свідчать топографічні назви, народні пісні сонцепоклоннецьких часів та значний слід у древньо-індійській мові — ведичному санскриті, джерела якого дійшли до нас з давнини у 5 тисяч років.

Поговорим о или, правильнее, стандартных языках. язык начал создаваться лишь с эпохи петра великого, т.е. с начала xviii  века. над его созданием мучились целые поколения писателей и ученых, которые пытались приблизить к уровню европейских языков (как, например, французского или ). несомненно, язык по происхождению достаточно «искусственный». в нем довольно высокий удельный вес церковнославянских элементов (т.е. из чуждых простому народу заимствований из традиционного языка церкви):   союз,  облако,  младший…). кроме очевидных заимствований (маникюр,  шлагбаум,  аптека  [последнее слово было заимствовано через польский, как множество других латинизмов и в нем также и огромное количество калек (влияние  [совершенно слово по происхождению, чисто церковнославянское] < лат. influentia), трогательный < фр.  touchant,  пылесос  < нем.  staubsauger, и даже такие отнюдь не по происхождению слова, как  доступ  < пол.  dost? p,  причина  < пол.  przyczyna, или даже  если  < пол.  je? li). даже в первые десятилетия xx в. мало кто владел языком —  увы, школьное образование в российской империи было на чрезвычайно низком уровне, и народ в подавляющей своей массе был безграмотен. империя пыталась навязать язык всем «», в том числе и так называемым «малороссам». но язык был малопонятен украинцам. поэтому украинские деятели, следуя в русле общеевропейских процессов, принялись за создание украинского «» (стандартного) языка. украинские писатели и ученые старались избегать тех слов, которые не соответствовали закономерностям украинских диалектов, в частности церковнославянизмов, да и вообще стремились разрабатывать полноценный «» (стандартный) язык именно на основании народных диалектов. вместе с тем они понимали, что ограничиваться народными диалектами просто невозожно. они также заимствовали слова из других языков, часто адаптировали их в соответствии с законами того же самого языка, который они создавали (причем эти слова ну никак не более искусственные, чем вышеназванные ) (вплив  < пол.  wp? yw  < лат.  influentia,  власний  < пол.  w? asny  < чеш.  vlastn? ,  місцевість  < пол.  miejscowo? ?   < лат.  localitas  (см. также нем.  ? rtlichkeit),  унеможливити  < нем.  verunm? glichen). в российской империи власть неоднократно выступала именно против развития украинского «» (стандартного) языка (в частности, на основании суровых ограничений употребления украинского языка в публичной сфере —  вспомним валуевский циркуляр 1863 г. или же эмский указ 1876 г., ну и т. тем не менее, украинцам из австро-венгрии и российской империи все-таки удалось вывести украинский язык на довольно высокий уровень «» (стандартности). в частности, в австро-венгрии украинский язык функционировал как полноценный «» (стандартный) язык еще до первой мировой войны. в украинском языке традиционно избегали именно искусственных элементов, например активных деепричастий на -щий, -вший, которые не свойственны ни украинским, ни диалектам. украинский язык значительно ближе к «народному», чем , так что стереотипный аргумент об «искусственности» украинского языка, исходящий со стороны , вызывает недоумение.

ответ: є праця і лінь