Задали дз написати лист тарасу шевченку

Шановний тарасе григоровичу! я учень__ класу хочу вам подякувати за вашу творчість, талант, любов до україни у кожному рядку вашої поезії. ваші твори завжди дуже життєві. коли читаєш про життя сиріт, панські знущання та тяжку долю українського народу, ніби опиняєшся свідком тих подій, перносишся у часі. ваша поезія дуже лірична, майже в кожному творі переплітається журба і радість, любов та скорбота, життя та смерть. ці поетичні рядки дуже легко закарбовуються у пам"яті та проникають аж до серця, тому я із задоволенням завжди вчу уривки з ваших творів та читаю їх повіністю. зараз світ став дуже спустошеним, бо люди живуть здебільшого вирішенням матеріальних проблем, вони, ніби мурахи, завжди кудись біжать, заклопотані буденними справами. сумно визнавати, але вже ніхто не помічає, яка гарна калина, які запашні та квітучі поля на україні, а головне - ніхно не помічає проблем інших людей, їх страждань, кожен думає лише сам за себе і вважає, що його проблеми важливіші за інших. люди вважають, що сиротам та бідним людям повинна держава, але вони забули, що ми і є держава. отже, виходить, що ми самі собі не потрібні. мабуть тому ми так і живемо. дітей необхідно змалечку навчати любити та поважати один одного, співчувати та у важку хвилину, тобто вчити бути справніми людьми. ваше величне кобзареве слово дуже позитивно впливає на мій світогляд, розуміння сьогодення та вчинки. я низько вклоняюсь вам за творчий, моральний та культурний  внесок, який ви зробити для україни та її народу. слава вам, тарасе григоровичу, навіки слава!

«захар беркут»  характеристика максима максим — простий, як сама земля, як величезні гори, як стрімкі річки, як кришталеве повітря. здається, все він черпає з самої душі природи і збирає у своєму серці. він  безстрашний і сміливий. його природний розум, кмітливість. «все у нього виходило в свій час і на своїм місці, без сумішки й сутолоки; всюди він був, де його потрібно, всюди вмів зробити лад і порядок», — пише іван  франко. навіть бояри поступово починають поважати максима, адже він дає розумні поради, а головне, врятовує дочку боярина мирославу, коли вона потрапила у лігво ведмедів. це свідчить про його рішучість і одночасно скромністю, бо максим не хизується своїм подвигом. максимові властиве  почуття власної гідності. щиро покохавши мирославу, він просить тугара вовка згоди на одруження, але, почувши у відповідь зневажливі слова, «випростувався перед боярином, мов молодий пишний дубчак, і сказав лагідним, але певним голосом: «нічого злого я не сказав тобі… невже ж між твоїм, боярським, а моїм мужицьким родом така велика пропасть, щоб її любов не могла » вирісши в громаді, де всі були рівноправними, максим не міг передбачити, який гнів викличе його прохання в пихатого та зарозумілого боярина. максим беркут має безмежну любов до свого народу, до рідної землі, патріотизм: «се наша тухольщина, наш рай! — сказав максим, оком долину, і гори, і водопад з такими гордощами, з якими мало котрий цар обзирає своє царство! » людина, яка так безмежно любить свою землю, ніколи не зможе її зрадити. навіть у полоні, у кайданах. мужність, відвага максима викликали захоплення навіть у самого тугара вовка: «їй-богу, славний молодець… не дивуюсь, що він очарував мою доньку. і мене самого він міг би очарувати своєю рицарською вдачею! ». максим беркут, як і батько, громадські інтереси ставить вище особистих. він розуміє, що його життя небагато варте, порівняно з долею верховинців, запрян, яких знищать монголи, якщо їх пустити в гори, і тому схвалює рішення батька не обмінювати його на рештки монгольського війська, що зайшло в тухольську долину, а вийти не змогло. максим гордий за свій народ, який нещодавно бився з ворогом, і був певний у його перемозі. він знав, що тухольці будуть битися до останнього, щоб знищити всіх загарбників. скільки потрібно мужності та відваги, щоб не припиняти боротьбу і в полоні! через мирославу максим переказує тухольцям свій план остаточної розправи з монголами, обдурює їхнього ватажка бурунду, обіцяючи йому нібито показати вихід з тухольської долини. максим не загинув. у двобої з бурундою він переміг. його рятунок викликав радість в усіх тухольців. «навіть ті,  що втратили своїх синів, братів та мужів, і ті радувалися максиму, немов з його поворотом повертали всі дорогі серцю, страчені в бою».