Сделай сопоставителтный анализ легенлы "рожления иисуса христа" и стихотворения "рождественская звезда".найти общее и !

Иисус христос, в христианской религиозно-мифологической системе богочеловек, вмещающий в единстве своей личности всю полноту божественной природы - как бог-сын (второе лицо троицы), «не имеющий начала дней», и всю конкретность конечной человеческой природы - как иудей, выступивший с проповедью в галилее (северная палестина) и распятый около 30 н. э. на кресте. «иисус» - греч. передача еврейского личного имени йешу(а), исходная форма - йегошуа, «бог , спасение», ср.  иисус навин); «христос» - перевод на греческий язык слова мессия (арам. евр.  «»). эпитетом иисуса христа, как бы другим его именем, стало слово «спаситель» (старослав. «спас», греч.часто прилагавшееся к языческим богам, особенно к  зевсу, а также к обожествлённым царям). оно воспринималось как перевод по смыслу имени «иисус», его эквивалент (ср. матф. 1, 21: «и наречёшь имя ему иисус, ибо он спасёт людей от грехов их»). близкий по значению эпитет иисуса христа- «искупитель» - перевод евр. go'el («кровный родич», «заступник», «выкупающий из плена»), употреблённого уже в ветхом завете в применении к  яхве(ис. 41, 14 и др.; иов 19, 25).  эти эпитеты - отражение догматического положения о том, что иисус христос, добровольно приняв страдания и смерть, как бы выкупил собою людей из плена и рабства у сил зла, которым они предали себя в акте «грехопадения»    и  евы. особое место среди обозначений иисуса христа занимает словосочетание «сын человеческий»: это его регулярное самоназвание в евангельских текстах, но из культа и письменности христианских общин оно рано и навсегда исчезает (возможно, табуированное как особенность речи самого иисус христос). его смысл остаётся под вопросом, но весьма вероятна связь с ветхозаветной книгой даниила  (дан. 7, 13-14),  где описывается пророческое видение, в котором «как бы сын человеческий» подошёл к престолу «ветхого днями» (т. e. яхве) и получил от него царскую власть над всеми и на все времена; в таком случае это мессианский титул, эквивалент слова «христос». далее, иисус христос - «царь», которому дана «всякая власть на небе и на земле»  (матф. 28, 18),  источник духовного и светского авторитета (продолжение ветхозаветной идеи «царя яхве»). словосочетание «сын божий», имеющее применительно к иисусу христу догматический смысл, искони употреблялось в приложении к царю, как эквивалент его титула. в этом же идейном контексте стоит слово «господь» ( по традиции прилагалось к яхве, заменяя в переводе ветхого завета его табуированное имя, как соответствие евр. адонаи; в бытовом обиходе оно означало не господина, распоряжающегося рабом, а опекуна, имеющего авторитет по отношению к несовершеннолетнему, и т. п.; употреблялось оно и как титул цезарей).  иосифу бродскому, написавшему эти строки, было двадцать три года. в тот -1963 - год бродский впервые открыл библию. и написал своё первое стихотворение, посвящённое рождеству иисуса христа - первое из двадцати одного, написанного им. будут среди них и радостные, светлые, будут и наполненные горечью, печалью, одиночеством. всё будет потом - ссылка, травля, вынужденный отъезд в сша, премия за лучшую прозу в америке, нобелевская премия, звание поэта- лауреата сша. будет в его стихах и наполненность духом святым, будет и чувство богооставленности. но уже тогда, в двадцать три года, бродский провозглашает самое важное в христианстве - христос есть спаситель. после первого прочтения библии родились сразу два маленьких рождественских стихотворения, лаконичных, как бы документальных. написанные с перерывом в несколько дней, они рождены на одном

ответ: у кожної людини є найпам'ятніші, найдорожчі місця в житті. для мене — це моя рідна домівка, мій дім, моя вулиця. коли я була зовсім маленькою, мої батьки одержали квартиру в новому районі на вулиці дружби народів. я вважаю, що ця назва символічна, адже саме дружба між людьми є запорукою найкращих почуттів: дружба перетікає в любов, без дружби немає вірності, з дружби починається людяність.

дванадцять років тому на місці кукурудзяного поля і колгоспних ферм «виріс» молодий житловий масив. білі багатоповерхівки височіли над землею, ніби торкаючись хмар рогачами телеантен, і самі нагадували хмари. я і мої ровесники зростали разом із цим районом, тут нам усе близьке і знайоме.

наша вулиця пряма і широка. улітку тут багато зелені, адже на один бік припала лісосмуга, перетворена на затишну алею. з іншого, сонячного боку,— завжди багато квітів, проте і дерева за дванадцять років вже встигли підрости. край вулиці виходить у поле. із вікон верхніх поверхів відкривається чудовий краєвид — неосяжні зелені поля, які на початку літа золотяться соняшниковим сяйвом. інший край вулиці впирається у широку автомобільну магістраль, за якою починаються приватні забудови. хоча одноповерхові будиночки і претендують на оригінальність архітектури, я люблю багатоповерхівки. особливо приємно дивитися на дев'ятиповєрхівки з візерунками біля дахів — це будинки поліпшеного планування. вони виділяються своєю оригінальністю. вулиця дуже донга, а з обох її країв розташувалися «універсами». їх спроектовано майже однаково, тому вулиця набуває своєрідного обрамлення.

для обслуговування жителів на території нашого мікрорайону заплановано необхідні громадські та державні заклади. більшою мірою вони розташовуються на перших поверхах багатоповерхових будинків, за винятком хіба що магазинів і кафе. кафе «лотта» стало улюбленим місцем відпочинку молоді. а між будинками у затишних дворах розташувалися дитячі садочки та школи. в і житлових будинків — моя школа.

ця триповерхова споруда побудована так, що багато її вікон виходять у внутрішній дворик із клумбою посередині, на якій росте велика ялина. перед центральним входом полум'яніють на клумбах квіти, а березова алея, яка веде до школи, створює затишок, підносить настрій.

я люблю свою вулицю будь-якої пори, але особливо восени. це час, коли все залите золотом, яке перемежовується з багрянцем.

із вікна мого будинку добре простежується увесь мікрорайон, а легкий вітерець ранньої осені сповнює кімнату пахощами зів'ялого листя.

объяснение: якщо потрібно можеш дещо змінити в цьому творі на своє