Характеристика ассоль и грея. 1. отношение к миру, отношение к оружающему. 2. внешность. 3. отношение к нормам жизни. 4. окружение в детстве. 5. путь выбранный в жизне. 6. критерии высшей личности. 7. выводы ! плжалуйста! !

Ассоль — головна героїня повісті «пурпурові вітрила». ассоль — це дівчина, чия мрія стала дійсністю. ассоль рано втратила матір, і її виховав батько — суворий і замкнутий лонгрен. односельці їх цуралися, так як за версією власника таверни лонгрен був жорстоким і безсердечним. він не врятував його, коли того відносило в море. а те, що через нього померла мері, мати ассоль, власник таверни промовчав. з тих пір ассоль та її батька в селі недолюблювали, їх уникали. крім того, ассоль вважали несповна розуму після її розповіді про зустріч з чарівником, який обіцяв, що за нею колись приїде відважний принц на кораблі з червоними вітрилами. за це її називали не інакше, як «корабельна ассоль». за вдачею це була дівчина з багатою уявою і добрим серцем. вона могла говорити з деревами та чагарниками, як живими, піклуватися про братів менших, і щиро мріяти. коли вона підросла, то стала справжньою красунею. все що ассоль надягала, здавалося новим і чарівним. її обличчя було по-дитячому наївним і променистим. вона ні на мить не забувала про свою мрію і часто її уявляла. навіть лонгрен думав, що пройде час, і вона забуде слова казкаря егля. уміння самозабутньо мріяти і ігнорувати злі глузування оточуючих пішли дівчині на користь. у її житті, насправді, з’явився хтось особливий, надів на її палець кільце, поки вона спала. після цього, вона ще більше впевнилася в тому, що «він» скоро з’явиться в її житті. незабаром в селі каперни з’явився той самий корабель з червоними вітрилами, а з ним і артур грей — капітан корабля, відважний моряк, благородна людина, який почув історію про ассоль і втілив її в реальність.

джерело: довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Это "печальная повесть", потому что и сами они, ромео и джульетта, умерли, и не только они. меркуцио погиб от руки , фактически тоже стал жертвой вражды между двумя семьями. а он самый обаятельный персонаж, , любимец автора. , кузен джульетты, погиб от руки ромео. слишком много крови пришлось пролить, чтобы семьи наконец примирились.  основной конфликт - это вовсе не конфликт поколений, не конфликт старых и молодых. это конфликт старых взглядов, средневековой "упёртости" (кровная месть, вражда навеки, сословный гонор) и взглядов наступающей эпохи возрождения, более человечных и гуманных. вот - он ведь молодой, но он по своим совершенный "реакционер", он на "старой" стороне. а отец лоренцо (тот, что повенчал героев и потом дал им снотворное) - он, хоть и не юноша, совершенно гуманный, современный человек.  а что касается любви - она всегда была, есть и будет. но она во все времена не многим даётся, наверное. вот не встретились бы наши герои, и ромео, наверное, продолжал бы вздыхать по.. как там , что ли? а джульетта вышла бы за того, кого сосватали родители, а он был и человек вполне приличный, и была бы "верная и добродетельная мать" а нам бы тогда читать и смотреть было нечего