Характеристика образу сави з твору кобилянської "земля" ,

Він був високий ростом, вищий від свого брата, але ніжно збудований, як мати. з лиця подобав також на неї і був би гарний, коли б не його безустанно заблуканий погляд, що мав у собі щось зимного30[30] й несупокійного. з його ніжного, майже дитинячого обличчя вражав його погляд прикро і відтручував від себе. очей сих не наслідив він ані від тата, ані від мами. коли очі івоніки були дзеркалом самої доброти серця й чесноти, погляд у марійки м'який, звичайно глибокий і зажурений, в усміху несказанно лагідний і гарний, то його очі, великі й сиві, не мали нічого спільного з його дитинячо-молодим обличчям.

Хех знайомий   усі ми - люди. у кожної людини є місце де він народився, виріс і вперше побачив світ. це місце - твоя батьківщина.    ти приходиш сюди, і бачиш рідну хату, де колись ступив перші кроки, рідну неньку, яка зодягала тебе маленького і шкодувала, коли ти десь оступився. усе тут рідне: і земля, і квітник коло хати, і ослінчик на якому завжди сидів дідусь, і навіть криничка з якої мама витягала воду. саме тут зустрічаєш своїх рідних і знайомих людей, яких довгий час не бачив. і ми знаємо, що це купити неможливо.   багато людей нині призирливо відносяться до сіл, приховуючи, що самі родом звідти. цього робити - не можна! бо твоє село - це і є твоя батьківщина. тут твоє коріння і те місце, де тебе вигодували і виростили таким, який ти є зараз.   моя батьківщина - україна! і я пишаюсь цим!