Скласти гумористичний дiалог "на ринку" увiвши до нього 2-3 дiэприслiвники .

Біля прилавків з фруктами зупинився чоловік, з вигляду простий роботяга. — чуєш, брате, купи у мене ось цю штуку за рубль. — і простягає стоїть за прилавком кавказцю якусь скляшку. — а що це? – не знаю, на роботі поцупив. я в сантехніком працюю, так там під цих скелець цілий ящик. їх в якихось дорогих приладах використовують купи, а? — купити не куплю, а поклажі поруч, може хтось візьме. увечері підходь. якщо , візьмеш гроші.отсыпал роботяга на прилавок поруч з помідорами десяток скелець і пішов. час йде, народ навколо тече, завихряясь біля прилавків. раптом з натовпу мужик виринає. спочатку до овочів прицінився. потім побачив супутній товар, і очі його потихеньку округлилися до розмірів ювілейного рубля. і став він так ненав'язливо у продавця питати, де, мовляв, узяв, та скільки коштує. досвідчений в торгівлі южанин відразу зрозумів, що рибка клюнула і тут же підсік: — де взяв, там вже немає. треба – купи. штука — п'ять рублів.покупець рвонув гроші з кишені, аж дрібниця на землю посипалася. поклав куплене в кишеню, перевів дух і питає: — а у тебе ще є? відразу велику партію візьму по п'ять рублів за штуку. — треба знайдемо ще. у мене цілий ящик. завтра після обіду приходь. – пообіцяв хитрий торговець, бачачи, що намічається вигідна угода.увечері сантехнік прийшов за грошима. разом з належної десяткою він отримав комерційну пропозицію: — слухай, брат, тягни сюди весь свій ящик. візьму по рублю. — так не зможу, напевно. там охорона, те, се. — ну ти подумай, як слід. гаразд, плачу по два рубля.на тому і порішили. на наступний день приволік разоритель рідного інституту горезвісний ящик на базар. за тисячу таємничих скелець було виплачено дві тисячі рублів асигнаціями. хитрий сантехнік з купюрами в кишені відбув у напрямку найближчої пивниці, а продавець помідорів став чекати вчорашнього клієнта, підраховуючи бариші. « а чи не продешевив я? може, варто накинути ще п'ятірку, – раптом це щось цінне» — і він задумливо перебирав таємничі скельця пальцями. а народ йшов мимо і дивувався: що це поруч з помідорами двадцатикопеечные запобіжники на три ампера. чи треба говорити, що очікуваний покупець так і не прийшов?

Горобці,як оркестр,заводять нову мелодію. небо,як море,синє,безкрає,хвилююче. шевченко увійшов в українську класику як митець слова. діти ,немов сонячні зайчики ,граються у дворі. песик,мов пустотливе дитя,яке не може знайти собі місця. дитяча уява,як казкова країна,яка чарує усіх своїми чарами.