Ессе "що для мене вільне суспільство"

«вільні! — крикнула я подругам, коли ми вибігали зі школи в останній день занять. — вільні ціле літо! »

тоді я ще погано розуміла значення слова «воля». але вимовляти його було так приємно…

за всіх часів люди прагнули бути вільними. вони звільнялися від рабства, від комплексів, від зобов’язань, від забобонів — від усього, що їх сковувало і заважало їм жити. за волю часто лилася кров. людина відстоює свою волю із самого дитинства і до гробової дошки. чому? чому волі потрібно так багато жертв? я ніколи не замислювалася над цими питаннями. зате оперувала такими фразами: «тату, ти заміряєшся на мою волю! я не хочу мити посуд! не хочу! » на що тато мені відповів: «ні, не мити посуд — не означає бути вільним, а означає — бути ледачим. а от якби ти хотіла мити посуд, а я б тобі не дозволяв — це було б замахом на твою волю».

я пішла на кухню і мовчки вимила посуд. «от тепер ти вільна! можеш іти на дискотеку! » — сказав мені тато. «так, — подумала я, — тепер я вільна. ціною почервонілих від холодної води рук. адже гарячу відключили». і тоді я зрозуміла, що воля — це безперешкодний рух до своєї мети. у моєму випадку метою була дискотека, перешкодою — гора брудних тарілок і наказ тата: «посуд помиєш — підеш на дискотеку! » я усунула перешкоду і йду до мети. от вона, воля!

але волю потрібно заслужити. якби в житті не було перешкод, то воля не цінувалася б так високо. слава богові, у моєму житті немає ще істотних перешкод, інші я легко усуваю. напевно, я вільна людина.