Какие новшества появились в царском дворе в культуре 17 века (7класс)

а развитие культуры xvii века большое влияние оказывали рост городов, развитие ремесла и торговли. обстановка "бунтарного века" способствовала расшатыванию религиозных представлений. усилились политические и культурные связи россии с украиной и белоруссией, особенно после воссоединения левобережной украины и киева с российским государством. расширились связи со странами центральной и западной европы, откуда в россию стали более активно проникать научные знания и культура. наступил новый этап в этническом развитии народа. в языке стал доминирующим московский говор, который под влиянием превратился в , так называемое московское просторечие. в городах стали строить двух- и трехэтажные дома, значительно выросло каменное строительство. характерная особенность построек xvii века - богатая декоративность во внешней отделке. резьба по дереву и камню, разноцветная окраска стен, наличников, дверей, затейливые покрытия зданий "лемехами" придавали зданиям нарядный вид. антицерковные настроения и социальный протест народных масс нашли непосредственное отражение в устном народном творчестве. такие пословицы, как "молебен бьет, а пользы нет", "кому тошно, а попу в мошно", показывают насмешливое отношение к церковникам и церковным в массе населения. во многих пословицах господа: "в боярский двор ворота широки, а со двора узки", "наказал бог народ - послал воевод". фольклор отразил возникающее в народе сознание своей силы: "мужик гол, а в руках у него кол". любимым героем народного творчества стал степан разин, вокруг имени которого сложились многочисленные легенды, песни и сказания. по всей россии бродили скоморохи, кукольники. их смелые и резкие, проникнутые народным юмором обличения светских и духовных господ привлекали к себе народ и в то же время сильно тревожили феодальные верхи общества. царь алексей михайлович в 1648 году послал по указ - не пускать скоморохов, разгонять "позорища" (зрелища), а "хари" (маски) и "бесовские гудебные сосуды" ломать и жечь, непослушных же бить батогами. но ничего не .

образование и просвещение. масса населения оставалась неграмотной, но количество грамотных людей, особенно среди горожан, значительно выросло. печатавшиеся в москве буквари пользовались большим спросом. в 1651 году за один день было продано 2400 экземпляров "букваря" в. ф. бурцова. бумага окончательно вытеснила дорогой пергамент, употреблявшийся теперь только для царских грамот. две московские бумажные "мельницы" уже не обеспечивали потребностей страны в бумаге, ее стали привозить из франции и голландии. гораздо больше, чем прежде, стали переводить книги. не только в монастырях, где книгохранилища существовали издавна, но и у отдельных лиц появились большие по тому времени собрания книг.

ответ:християнізація, церковне право, Римський папа, цезаропапізм, Середньовіччя.

Середньовіччя успадкувало від Римської імперії і християнську Церкву. В IV ст., коли християнство стало офіційною релігією в державі, воно розповсюдилося на всю територію імперії і охопило більшість населення. Визнання державою Церкви за імператора Костантина (272–337рр.) стало поворотним пунктом для формування державно-церковних відносин країн християнської цивілізації. Суперництво Риму і Константинополя у церковних справах після фактичного розпаду Римської імперії наприкінці IV ст. на Західну і Східну (після VІ ст. – Візантії), розвиток державно- церковних відносин в обох частинах імперії набув особливих рис.

На Сході, державна влада формувалася під впливом і набрала рис т. зв. “східних деспотій”, основними з яких була централізація, прагнення до тотального контролю над суспільством і використання релігії для освячення влади світських правителів (імператорів, царів). Тому союз держави і Церкви тут зміцнювався досить органічно. Продовжувався фактично розпочатий у попередній період процес одержавлення Церкви, який набрав форми цезар опапізму, тобто верховенства світської влади над духовною, церковною владою.

На Заході формувалася така форма господарювання.

Впродовж IV-VI ст. на фоні бурхливих і кривих виступів різних соціальних верств і релігійних течій на Сході Церква і держава постали перед вибором: чи вступати у тісну співпрацю, чи іти різними шляхами. Значним у формуванні державно-церковних відносин у Східній частині Римській імперії, яка розпочалася після 476 р. – Візантії стало правління одного з наймогутніших правителів того часу імператора Юстиніана (527–565 рр.).

В умовах, коли Церква була визнана державою, сама держава стала вважати себе частиною Церкви. Юстиніан при до правників кодифікував римсько- імператорське законодавств, яке отримало назву “Кодекси Юстиніана”. Важливим компонентом візантійського права була сфера державно – церковних відносин. У VI-й новелі Кодексу містилося юридичне визначення й філософсько-теологічне

3

Объяснение: