Аналіз вірша "моя любов" роберт бернс

Поезія кохання шотландського поета р. бернса зачаровує щирістю, мелодійністю та простодушністю. у його віршах ідеться про почуття звичайної людини, яка сумує, радіє, страждає і вірить у щастя. сам бернс сприймав кохання як надзвичайно важливе джерело натхнення: «безперечно, існує безпосередній зв’язок між любов’ю, музикою і віршами, — стверджував митець. — любов — це світлий дар природи. можу сказати про себе, що я ніколи не мав жодної думки чи схильності стати поетом, доки не закохався. а тоді рима і мелодія стали… голосом мого серця». у своїх віршах він поетизував образ гарної дівчини (bonnie lass). але за життя р. бернса шотландські красуні насміхалися над ним і чекали, коли ж співець дівочої краси зустріне справжнє кохання. це трапилося 1785 р., коли р. бернс познайомився з джин армор. вони поклялись одне одному у вірності. за давнім каледонським звичаєм вони підписали шлюбний контракт, у якому перед богом навіки оголосили себе чоловіком і дружиною. на шляху до щастя подружжю довелося багато й виснажливо працювати, пережити скруту й розлуку. однак вони таки зуміли зберегти найважливіше — своє кохання. багатий батько джин не дав дозволу на шлюб і почав судове переслідування молодого поета. а р. бернс був бідним, тому мусив тривалий час переховуватися. потрапивши до м. единбурга, поет опублікував свої вірші, які пізніше ввійшли до його зібрання творів. так він здобув популярність. а кохання жило в його серці. у 1788 р. він узяв офіційний шлюб із джин армор. до речі, першим слухачем його творів була саме вона. поезію «моя любов — рожевий квіт…», як і багато інших ліричних віршів, бернс присвятив дружині — жінці, яка стала його долею. цей твір випромінює життєрадісну віру у всепереможну силу справжнього кохання. вірш «a red, red rose» уперше з’явився в 1794 р. в журналі «scots songs», виданий за сприяння популяризатора шотландських пісень п. урбані, з яким певний час співпрацював р. бернс. поет щиро вірив у те, що шотландська пісня не повинна загубитися в минулому. у передмові до твору п. урбані писав, що вірш «a red, red rose» він отримав від «відомого шотландського поета», який почув подібні слова з уст простої сільської дівчини. у шотландському діалекті ійської мови слово любов— luve в оригіналі вірша використовується на позначення дієслова любити, але воно пишеться з великої літери в значенні кохана.

Впроизведении виктора астафьева «конь с розовой гривой» рассказывается о некоторых моментах из жизни маленького мальчика. однажды бабушка отправит его в лес собирать ягоду — землянику, пообещав за это чудесным пряником, который сделан в виде коня с розовой гривой. главный герой, учитывая его полуголодное детство, только и мечтал о такой радости. поэтому он быстро собрался и отправился за ягодой со своими друзьями . увы, попав под влияние товарищей, главный герой съел всю собранную им землянику. и для того, чтобы не быть наказанным бабушкой и не лишиться этого самого желанного коня с розовой гривой, мальчик принимает некрасивое решение – обмануть бабушку. для этого он засыпает корзину травой, присыпав сверху ягодой. промучившись ночью угрызениями совести, главный герой понимает, что надо признаться во всём бабушке, но не успевает – она уезжает в город. тем не менее, бабушка, хорошенько отругав внука за мошенничество, отдаёт ему обещанное – коня с розовой гривой. и, по словам автора, этот пряник он не мог забыть на протяжении всей своей жизни. в рассказе «конь с розовой гривой» виктор астафьев хотел показать нам то, что не только взрослый, но и маленький человек должен нести ответственность за свои слова, поступки. и замечательный поступок бабушки – всё-таки подарившей мальчику пряник, показывает нам хороший пример для воспитания.