Твір роздум на тему чого варті у житті слова?

Немовля ще лежить у колисці, а батьки вже розмовляють з ним. звертаються до дитини з ніжними, пестливими словами. втішаються, коли дитина «агукає». намагаються зрозуміти, що маля хоче «сказати» цими звуками. радість приходить у родину, коли маля вимовляє перші слова: «мама», «тато». адже це значить, що дитина починає говорити.

на нашій планеті диво спілкування через слова подароване тільки людині. ми можемо розповісти одне одному про різні життєві пригоди, що з нами трапилися, про свої мрії, поділитися радістю чи горем, поспівчувати іншим. кожне слово, з яким ми звертаємося до інших людей, має свою душу — емоційне забарвлення. багато залежить від того, які слова ми добираємо для спілкування, чи вміємо ними користуватися.

є добрі слова: «добрий день», «будьте здорові», «і», «дякую» вони свідчать про вихованість людини, її культуру. той, хто «забуває» привітатися, подякувати за послугу чи пораду, одразу справляє не дуже гарне враження на інших людей. є слова, які наш настрій: веселий чи сумний. але є і злі слова, з яких починаються сварки і непорозуміння між людьми.

особливе значення в нашому житті відіграє художнє слово. літературні твори з'являються завдяки тому, що є люди, які володіють даром мистецтва слова. вони відчувають і розуміють красу і значення слова краще за інших. воно наш постійний супутник у житті. лише від нас самих залежить, які слова добирати для спілкування а іншими людьми. такі, що нам знайти друзів, чи такі, внаслідок вживання яких втрачаються гарні стосунки. слово вимагає обережного ставлення до себе, вміння ним правильно користуватися. і зовсім неправильно ми чинимо, коли вживаємо грубі, непристойні слова, забуваючи, що яке слово скажемо, таке до нас і повернеться. а тому прислухаймося не тільки до слів інших людей, а й до того, як говоримо самі.

Володимир Миколайович Сосюра - представник високого поетичного світу, де пахнуть білі акації, палахкотять загравами донецькі ночі й цвіте різнобарв'ям Україна. Він - тонкий лірик і творець розгорнутих ліро-епічних полотен.

Народився В. Сосюра на станції Дебальцеве (нині Донецької області). За своїм національним походженням Володимир Миколайлович - не українець. По батькові він - француз. Про це В. Сосюра неодноразово згадує у своїх віршах і споминах. Його батько, Микола Володимирович, за фахом кресляр, був людиною непосидющою й різнобічно обдарованою, змінив багато професій, вчителював, працював сільським адвокатом, шахтарем.

Мати поета - Марія Данилівна Локотош - мадярка, робітниця з Луганська, займалася хатнім господарством.

Дитячі роки майбутнього поета минули у с. Третя Рота (нині м. Верхнє), у старій хворостянці над берегом Дінця, де в одній кімнатці тулилися восьмеро дітей і батьки. Одинадцяти років В. Сосюра йде працювати до бондарного цеху содового заводу, потім телефоністом, чорноробом. Початкову освіту здобуває під опікою батька, зачитується пригодницькою літературою (Майн Рід, Жюль Верн, Фенімор Купер), віршами О. Кольцова та І. Нікітіна. 1911 р. вступає до міністерського двокласного училища у с. Третя Рота.

До зацікавлень дитячих літ Володимира належали Гомер і Ф. Шіллер, Т. Шевченко і М. Гоголь, О. Пушкін та І. Франко. А разом з ними - А. Бєлий, О. Апухтін, М. Вороний, О. Олесь, С. Надсон.

Свої перші поетичні спроби російською мовою В. Сосюра відносить до 1914 р. (усі рукописи загинули у роки Першої світової війни). 1914 р. він вступає до трикласного нижчого сільськогосподарського училища у с. Яма, але смерть батька (1915) змушує його залишити навчання й працювати на содовому заводі учнем маркшейдерського бюро. Восени 1916 р. В. Сосюра повертається до училища, аби пробути тут до буремної осені 1918 р.

Поет вірить у революційне оновлення життя і разом з тим болісно, гостро реагує на драму громадянської війни, що відбито ним у вірші "Брат на брата".

Объяснение: