Риси характеру очумєлова із твору хамелеон

«хамелеон» характеристика героїв  оповідання чехова —  очумєлова,  хрюкіна,  єлдиріна

головний герой оповідання — поліцейський наглядач очумєлов. його прізвище має особливе значення (очуміти — утратити глузд). він наділений певною владою (над городовим, простими людьми), але, з іншого боку, залежить від високопоставлених чиновників. це робить його лукавою, лицемірною людиною, яка думає не про справедливість, а про те, як догодити вищим чинам.

очумєлов  — малоосвічена людина, яка говорить короткими, неправильними реченнями («чому тут? це ти навіщо палець? »); використовує лайливі слова (мерзотник, шельма, чорти). мова героя вказує на його соціальний стан, звичку віддавати накази, розпорядження («не міркувати! », «я цього не залишу, я покажу вам, як собак розпускати», «я ще доберуся до тебе»).

хрюкін  — золотих справ майстер, своє прізвище теж отримав не просто так. він погано поводиться: напивається, дражнить собаку, знущається із неї, а потім ще й вимагає матеріальної компенсації. у розмові з очумеловим запевняє, що не бреше, хоча очевидці стверджують зворотне; він згадує, що його брат служить жандармом, таким чином намагаючись вплинути на хід розгляду справи.

єлдирін  — городовик. його репліки є поштовхом для зміни подій в оповіданні: до думки єлдиріна дослухається поліцейський наглядач.

а.с. пушкин в поэме «полтава» описывает победу, взросление и славу петра i, и россии.

была та смутная пора,

когда россия молодая,

в бореньях силы напрягая,

мужала с гением петра…

о вспыльчивости петра, царя и человека, мы узнаем из рассказа мазепы, который вспоминает, с чего началась ненависть его к петру, что не мешает старику объективно оценивать силу и предвидеть поражение карла.

во время боя петр в изображении а.с. пушкина подобен божьей грозе, бог на его стороне, он «свыше вдохновленный»: «за дело, с богом! » как и всегда в изображении а.с. пушкина, петр одновременно «прекрасен» и «ужасен». солдаты петра многократным «ура», рядом с ним «птенцы гнезда петрова», «сыны», товарищи «в пременах жребия земного, в трудах державства и войны». и петр перед боем могуч и радостен, он вновь хочет помериться силами с человеком, давшим ему не один урок, но изменились времена, и перед взором петра

уж не расстроенные тучи

несчастных нарвских беглецов,

а нить полков блестящих, стройных,

послушных, быстрых и спокойных.

полтавский бой выигран. уроки хороших учителей пошли впрок. «и горд, и ясен // и славы полон взор его». в шатре, который петр покинул перед боем, теперь пирует победитель, он угощает «своих вождей, вождей чужих, и славных пленников ласкает». победитель великодушен, он поднимает чашу за здоровье тех, кто научил его воевать, проигрывать достойно и выигрывать с честью:

прошло сто лет – и что ж осталось

от сильных, гордых сих мужей,

столь полных волею страстей?

их поколенье миновалось –

и с ним исчез кровавый след

усилий, бедствий и побед.

как фальконе воздвиг в городе петра скульптуру, ставшую символом петербурга и ожившую на страницах этой поэмы, так петр в памяти воздвиг себе «нерукотворный памятник» дел своих.