Считаете ли вы поступок княгини е.и.трубецкой подвигом? дайте развёрнутый письменный ответ на этот вопрос.пудумайте, в чём его главная мысль.какие чувства вызывает оно у вас? .

  екатерина трубецкая совершила подвиг,последовав за мужем на каторгу в сибирь.это подвиг во имя любви,жена разделила все тяготы его ссылки, поддерживала морально в тяжёлое время.главная мысль-трубецкая выполнила и свой гражданский долг,она разделила революционные взгляды мужа,её подвиг в её преданности мужу и как ,и как человеку.она добровольно обрекала себя на нечеловеческие условия существования.своим примером она доказала силу женщин,величие их духа и стальную волю.за княгиней последовали и другие жёны и невесты декабристов.их не остановило потеря всех титулов,званий,материальных благ.

  николай некрасов воспел подвиг княгини трубецкой и других жён декабристов   в поэме " женщины".екатерину отговаривал сам генерал-губернатор ,но осталась непреклонна в своём решение следовать за мужем:

"нет,в этот вырубленный лес

меня не запомнят,

где были дубы до небес,

а нынче пни торчат! "

  губернатор уговаривает трубецкую не ехать в сибирь,предлагает княгине вернуться в общество,к обычной жизни,забыть что случилось и жить дальше.но княгиня не может вернуться в такое общество-лес,её не заманят никакие лестные предложения,так как были вырублены могучие дубы-декабристы,а жить среди пней-напоминании о них,княгиня считает невозможным.трубецкая сравнивает декабристов с дубами,которые срубили в расцвете жизни и сил-отправили на каторгу или казнили.общество потеряло лучших представителей,борцов за свободу против самодержавия,лес опустел,остались пни.

  духовная красота ,сила воли,самопожертвование трубецкой оставили в глубокий след.чувства преклонения и уважения к истинно женщине вызывает поступок княгини.подвиг княгини -это пример мужества, самоотверженности женщины.хрупкие берёзы не согнулись от ветра власти,не сломались от урагана самодержавия,они выстояли и спасли своей преданностью дубравы ,которое поредели от бурь.

опублікований  1852  року. на думку історика вілла кауфмана роман «сприяв утвердженню підґрунтя  громадянської війни»[1].

стоу була вчителькою й активною  аболіціоністкою. головним персонажем свого роману вона зробила  дядька тома, старого чорношкірого раба, відданого своїм білим господарям. роман, написаний у дусі  сентименталізму, зображує реалії життя рабів, водночас проводячи думку, що християнська любов здатна здолати навіть таке негативне явище, як рабство[2][3][4].

роман став одним із бестселерів 19 століття[5], другою за кількістю продажів книгою після бібліі[6]. вважається, що він сприяв зростанню руху аболіціоністів у 1850-их роках[7]. за перший рік після публікації було продано 300 тис. примірників тільки в сша, понад мільйон у британії[8]. через три роки після публікації його вже називали «найпопулярнішим романом нашого часу»  [9]. існує легенда, що на початку громадянської війни в сша  абрагам лінкольн  зустрівся із стоу і проголосив: «ви і є ця сама маленька жінка, що почала цю велику війну? »[10]. однак, відомості про цю зустріч і слова лінкольна з'явилися в пресі тільки в 1896 році, й, можливо, були зумовлені бажанням тогочасних інтелектуалів підкреслити роль літератури в сприянні суспільним змінам[11].

книга та поставлені за її мотивами п'єси утвердженню й популяризації стереотипів чорношкірого населення сша[12]: годувальниці-негритянки, чорношкірих дітей та дядька тома як сумлінного багатостраждального слуги, вірного своєму господарю чи господині. з часом ставлення американців до таких стереотипів змінилося, вони стали сприйматися образливими, що дещо затьмарило історичне значення книги як «важливого антирабовласницього знаряддя»[13].