Висловте свої міркування з приводу,чи потрібні світові неповторі,не схожі на інших особистості.чи краще хай переважають на землі пересічні мешканці ,тоді життя буде простішим?

  кожна людина народжується унікальною. як тільки дитинка вперше в житті відкрила очі, вона починає навчатися. день за днем вона пізнає все нове і нове, радіє кожній митті, але ось уже наш хлопчик чи дівчинка починають пізнавати світ все краще і краще і розуміють, що не все так просто, що не на всі питання є відповідь і що деякі питання краще залишити без відповіді. і хочеться сховатися від цього, втікати,   аж тут знаходьтеся просте вирішення всіх цих складних проблем, яке мучить нашу маленьку дитинку, все просто, забуть, не переймайся цим,   будь як всі, і в масі сірих людей настає

  а що як ні? що, якщо не залишати все як є, не забувати про проблеми, а намагатися знайти їх вирішення. що якщо не боятися поставити питання на яке немає відповіді, що якщо засумніватися в доводах геніях і сказати: "ні, все не так"?   хотілося б, щоб більшість людей так робили, але простіше сидіти і не думати про це. в одній із своїх книг рей бредбері написав, що людина, яка вміє розбирати телевізор набагато щасливіша, аніж та, яка намагається  виміряти і вичислити всесвіт, бо його не виміряти, не вичислити, не відчуваючи при цьому, як ти насправді нікчемний і самотній, але це ж не означає, що не варто намагатися.  сумніватися і думати не так як всі - непросто, більше того, зазвичай, наслідком цього є повна ізоляція суспільство інакодумця. жити з всіма простіше, але хіба ж можна тоді пізнати щастя, будучи частиною маси, забувши той дивний дитячий  світ, де все було таке нове і неповторне?   чи можна бути із закритими очима щасливим? напевне, так. але для чого себе позбавляти бачення? за  стіною із сірих людей, ховається щось страшне, від чого, моторошно в душі, але там ховається і щось воістину прекрасне. не варто боятися, не варто закривати  собі очі, адже лише пройшовши сіру стіну, лишивши позаду упередження, норми та   правила, які писалися століттями і сумніваючись кожної хвилині в вірності того, що навкруги, можна побачити те прекрасне, яка так близько від нас, та водночас так далеко.