Цитатный план биографии салтыкова щедрина биографии сочинения.

Омещик эпиграмма\\ помещик ,\ благочестивый муж, христу из угожденья,\ для нищих на селе построил дом призренья,\ и нищихдля него наделал из крестьян. николай гнедич 18..  помещик 745 в саратове спокойно, беззаботно,\ помещик одинокий, без детей -\ андрея дядя - ; но, плотно\ покушавши копченых карасей,\ скончался. смерть мы все клянем охотно,\ 750 а смерти был обязан наш андрей\ именьем округленным и доходным,\\ да, сверх того, предлогом превосходным\ к пять-шесть дней в тоске понятной\ провел вот однажды за столом,\ 755 с беспечностью совсем невероятной,\ играя лихорадочно ножом,\ он к новости довольно неприятной\ соседей а потом\ отрывисто, ни на кого не глядя,\ 760 сказал: "я должен ехать. умер дядя". иван тургенев 1845 андрей\поэма  помещик рассказать, так не поверишь, как помещик наш чудил.\ дом стоял - гнездо родное,\ он колонны прилепил.\ понаставил статуй в парке.\ поглядеть, так просто стыд: \ кто дурной болезнью болен,\ а кто вовсе не прикрыт. генрих сапгир из цикла "бумаги архива ивана петровича белкина" 1985 срамцы  помещик рассказать, так не поверишь, как помещик наш чудил.\ дом стоял - гнездо родное,\ он колонны прилепил.\ понаставил статуй в парке.\ поглядеть, так просто стыд: \ кто дурной болезнью болен,\ а кто вовсе не прикрыт. генрих сапгир из цикла "бумаги архива ивана петровича белкина" 1985 срамцы  помещик за чайным столиком, весной,\ под липками, часу в десятом,\ сидел помещик столбовой,\ \ покрытый стеганым халатом.\ 5 он кушал молча, не спеша; \ \ курил, поглядывал и наслаждалась бесконечно\ его дворянская душа. иван тургенев 1846 помещик\поэма  помещик л и д и я \ служить вам; вместе ж от вас услуг. \ в е с н о в \ каких? помещик твой мне друг. \л и д и я \ ваш друг? - и я слыхал так от людей дворовых. \ да мало, говорят, в наш век друзей, готовых \ друзьям в беде : \ все в счастии друзья, в несчастии все прочь. вильгельм кюхельбекер 1826 ижорский\драма  помещик < и. уткину> \\ один еврей, должно быть, комсомолец,\ живописать решил дворянский старый быт: \ на закладной под звуки колоколец\ помещик в подорожную спешит. осип мандельштам < 1920-е гг.>

Про  набожність  марусі: «ще маленьке було, а знала і отченаш, і богородицю, і святий боже, половину вірую. а тільки було зачує дзвін, то вже не заграється, ні засидиться дома і каже: «мамо! піду до церкви, бач, дзвонять; грішка не йти; тату шажок на свічечку, а другий старцю божому подати». і в церкві вже не запустує і ні до кого не заговорить, та все молиться, та поклони б’є». про марусину  вроду: «та що ж то за дівка була! висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці як тернові ягідки, брівоньки як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте, носочок так собі пряменький з горбочком, а губоньки як цвіточки розцвітають, і між ними зубоньки неначе жарнівки, як одна, на ниточці нанизані». детальний опис  одягу  марусі: «сорочка на ній біленька, тоненька, сама пряла і пишнії рукава сама вишивала червоними нитками. плахта на ній картацька, черчата (пофарбована в червоне), ще материнська – придана, тепер вже таких не роблять. і яких-то цвітів там не було? запаска шовкова, морева; каламайковий пояс, та як підпережеться, так так рукою і обхватиш, – ще ж то не дуже і стягнеться. хусточка у пояса мережована і з вишитими орлами, і лямівка з-під плахти теж вимережована й з китичками; панчішки сині, суконці, і червоні черевички». про  ввічливість  марусі: «іде, як павичка, не дуже по усім розгляда, а тільки дивиться під ноги. коли з старшим себе зустрілась, зараз низенько вклонилась та й каже: «здрастуй, дядюшка» або: «здорові, тітусю! » і таки хоч би то мала дитина була, то вже не пройде просто, усякому поклониться і ласкаво заговорить». про  порядність  марусі: «а щоб який парубок та посмів би її зайняти? ну-ну, не знаю! вона й не лаятиметься, і ні слова й не скаже, а тільки подивиться на нього так пильно, та буцім і жалібно, і сердитенько, – хто її зна, як-то вона там загляне, – так хоч би який був, то зараз шапку з голову схопе, поклонивсь звичайненько, і ні пари з уст не мовить, і відійде дальш». загальна характеристика марусі: «о, там вже на все село була і красива, і розумна, і багата, звичайна, та ще к тому тиха, і смирна, і усякому покірна».