Твір-мініатюра на тему щоб досягти чогось у житті, чи потрібно вчитися?

що означає вміти учитись? «а хіба ми не вміємо? — спитаєте ви. — адже тільки те й робимо, що вчимося кожного дня! » але ж я про те, як треба вчитись, щоб було з того більше користі, і вам було у сто разів цікавіше. отже, ви згодні прислухатись до моїх порад? думаю, згодні. отож, почнемо з самого початку, тобто з уроків у школі. ви сидите і слухаєте вчителя, учнів, часом самих себе, коли відповідаєте. але ж як слухаєте? що чуєте з того, що говорять? а треба добре прислухатись, напружити свою увагу так, щоб вникнути в саму суть почутого. для цього слід відкинути всі сторонні справи: розмови з товаришем по парті, записки, малюнки, які вам почали так гарно вдаватись, різні вигадки та ін. а всю увагу зосередити на тому, що ж говорять і чи правильно відпові твої товариші, та й за що, зрештою, їм ставлять високі . словом, треба зосередитись на головному, на самому уроці. інакше ви просто згаєте дорогоцінний час, а вдома, замість того, щоб зайнятись улюбленою справою, муситимете знову сидіти над тим, що пропустили на уроці. на уроці можна і вчителя запитати, коли щось не зрозумієш, а вдома кого спитаєш? а ви спробуйте посидіти на уроці дуже тихенько, постарайтеся прислухатись до того, що пояснює вчитель, і зрозумієте, що саме про вас дбає вчитель, коли закликає до уваги і тиші. бо матеріал засвоюється краще, коли дитина уважна і зосереджена, коли її думки націлені на сприйняття уроку. отож, увага, зосередженість — найперші помічники на кожному уроці. та це ще не все. є ще старанність, без якої не обійтися на жодному уроці, бо все почуте треба практично засвоїти, тобто зробити приклади, розв’язати , запам’ятати правило, виконати творчу ось тут і слід виявити знання, вміння, силу волі, старанність. а де ж воно все візьметься, якщо ви раптом розлінувалися і не хочете гарно писати, чи навіть вам читати ліньки? в цей момент треба покликати на всю свою силу волі, щоб прогнати бридку тітку лінь і взятися до роботи, в неї всю свою майстерність, любов, терпіння, ві всього себе. це не завжди вдається, правда? часом тітка лінь так пригортає вас, так обіймає, що немає ніякої сили вирватись. а тоді бідний зошит за вас червоніє, бо в ньому стільки помилок, такий хаос, бруд, що й годі думати, що це якась дитина працювала на уроці, зразу всім відомо, що цей учень сидів, обійнявшись з тіткою лінню. а вдома в учня будуть неприємності з батьками, йому доведеться переписувати класну роботу. народна мудрість про це каже так: «скупий — двічі платить, а лінивий — двічі робить». отож запам’ятайте цю мудрість і ніколи не піддавайтесь тітці ліні, бо вона дуже каверзна, ніколи вашого часу не є, та й вас самих збиває з пантелику.