Якими словами скористалася попелюшка?

один   багатий   удівець   одружився   вдруге   з   удовою,   такою   чванливою   та гоноровитою, якої, відколи світ світом, ніхто й не бачив.

вона мала двох дочок, теж чванливих і гоноровитих. а в чоловіка була своя дочка, надзвичайно добра та ніжна - вся в матір, найкращу жінку в світі.

не встигли відсвяткувати весілля, як мачуха вже показала свою лиху вдачу. вона зненавиділа пасербицю за її красу, бо поряд з нею її власні дочки здавалися ще огиднішими.

отож мачуха й загадувала дівчині робити найбруднішу роботу в домі - мити посуд, прати одежу, прибирати кімнати.

спала дівчина аж під самісіньким дахом, на горищі, на благенькому солом'яникові, тоді як сестри її жили в розкішних покоях з м'якими постелями та дзеркалами, що в них бачили себе з голови до п'ят.

бідолашна дівчина покірно терпіла всі кривди й не наважувалась жалітися батькові - той однаково вилаяв би її, бо в усьому коривсь своїй лихій дружині. 

упоравшись з роботою, дівчина йшла в куток і сідала просто на попіл, натрушений біля каміна. тому всі в домі звали її чорногузкою. а менша сестра, не така лиха, як старша, прозвала її попелюшкою.

та навіть у лахмітті і в попелі попелюшка була куди гарніша за своїх сестер, хоч ті й ходили в пишних шатах.

якось син короля, молодий та гожий принц, улаштував і запросив на нього всіх знатних людей королівства. наші дві панночки теж дістали запрошення, бо їх мали за поважних осіб у тій країні.

почалися клопоти й турботи - треба ж було приготувати сукні й оздоби та вибрати зачіски, які їм були б найбільше до лиця.

а попелюшці додалося роботи - прати й прасувати білизну для сестер, крохмалити їм комірці та манжети.