Тютюнник" климко,, яким важливим повідомленням розпочинається другий розділ повісті?

повість гр. тютюнника «климко» — це згадка письменника про воєнне ди­тинство, про власні пригоди під час подорожі з донбасу на полтавщину. одина­дцятилітньому тригеру довелося пішки долати тяжкий шлях по рідній землі, яка була окупована фашистами. враження від дитячих пригод письменник відтворив у повісті «климко».

хлопчача мандрівка розпочалася тоді, коли в степу було ще тепло. перші дні мандрівки йти було легко. щоб підкреслити це, письменник вдається до опису природи. пухка пилюга гріла босі ноги хлопчика, у степу було повно сонця, а ві­терець лоскотав ковил-траву, колошкав полини, а ті віддавали степу свій терпкий запах. поміж прив’ялої трави й теплим камінням грілися ящірки. та дуже скоро сонце вже перестало нагрівати землю. підошви климка потерпли і зробилися як дерев’яні. хлопчик часто сідав на землю, хукав на ноги й одтирав їх. воду клим­ко знайшов на дні . там поміж камінням біг струмок, мив камені чистою водою, полоскав зелену травичку, що росла на дні, і ніс пожовкле опале листя. вгорі над струмком «дрімала жовто-зелена тиша осені й наче уві сні ронила листя. було так м’яко і затишно в цьому над співучою поміж камінням водою», що климко на якусь хвилинку забув про війну, яка гриміла навколо. та вона на­гадала про себе, коли хлопчик уперше зустрів окупанта.

климко прокинувся від холодної роси і «побачив над собою скам’яніло- бузкове без жайвороння, без легких із позолотою хмарок по обрію, без усміхненої радості пробудження. хлопчик ночував у копиці сіна. йому снилася велика жовта зграя воронів і горобців, яка раптом перетворилася на вихор з лис­тя. та листяна зграя стовпом піднялася у піднебесся і раптом зникла з очей». цей тривожний сон, похмурі картини природи немов готують читача до подій, що далі розгортаються у повісті. климко побачив солдата, який ішов від німецького обозу до копиці по сіно. ним виявився старий чех. солдат ворожої армії ів хлоп­чика і дав дитині пакунок з галетами.

останній шостий розділ повісті розпочинається описом яскравої картини надвечір’я. холодний дош закінчився, і «дощова роса м’яко блищала на пожухлих придорожніх травах, і сонце, що вже ледь торкалося найдальшого пагорка, мали­ново яскріло у кожній рослині». климкові пригоди закінчувалися, і природа ніби раділа цьому. та виявилося, що яскрава пейзажна замальовка є контрастом до на­ступних подій. хлопчик почув постріли, побачив чоловіка у гатіфе. солдат тікав із полону, а за ним гналися фашисти, які стріляли на ходу по зігнутій навпіл по­статі. климко крикнув утікачеві, де можна сховатися від переслідувачів, і раптом відчув, як щось ніби вдарило його в груди. хлопчик уже не бачив ні білої цівки солі, що текла на дорогу з пробитого кулею мішка, ні зульфата, який, спотикаю­чись і , біг до друга. життя хлопчини обірвала ворожа куля. та назавжди  (  в нашій пам’яті залишиться його добре серце, яке ладне було усім, на­віть ціною свого життя.

розділ

1. Подорож за сіллю

2. Стара бабця.

3. Подарунок від старого шевця .

4. Випадок з поліцаями

5. Захист дівчини

5 розділ

6. Пропозиція тітки Марини

7. Злий і жорстокий німець.

8. У потязі .

6 розділ

9. Мрії Климка

10. Останній постріл