Скласти твір чи може неправда бути рятівною?

Правда і неправда, правда і кривда — вічне протиборство в умах і серцях людей. з дитинства кожен знає, що правда — це добре, а брехати, обманювати — погано. а ще гірше жити в постійній неправді, подвійній моралі. це руйнує душу людини, це приводить до трагедії. "неправда — релігія рабів і хазяїнів", — проголосив м. горький вустами свого героя сатіна. "жити не за правдою" важко було за всіх часів. і не завжди це приводило до щасливого фіналу. не захотіла анна кареніна жити у вічній омані і неправді. пішла від чоловіка до коханого. але важко це, потрібні душевні сили, щоб протистояти світу неправди. анна виявилася зломленою в боротьбі за своє життя "не за правдою". тоталітарні режими, що пропагують зовні правильні життєві постулати і гасла, насправді створювали таку фальшиву, брехливу атмосферу, що людині, що не бажала брехати, жити подвійною мораллю, тобто "не за правдою", було нестерпно важко. іноді таким людям не знаходилося місця в рідній країні. скільки гонінь було на геніальних ахматову, булгакова, зощенка! а бродського і солженіцина просто викинули за межі країни. і все тому, що вони не хотіли у своїх віршах і прозі брехати, славити нелюдський, антигуманний, наскрізь брехливий режим. прикладів таких не перелічити, і не тільки в нашій колишній великій комуністичній імперії. альбертові ейнштейну довелося емігрувати з фашистської німеччини не тільки тому, що він не арієць. режим, за якого спалювали геніальні книги, змусив би великого вченого працювати на благо цього режиму. це мова про великих людей, що знаходили в собі сили протистояти такій ситуації, коли "жити" дорівнювало "брехати". брехати постійно, словами, справами, душею. а що для кожного з нас означає "жити за правдою"? одну з релігійних заповідей? норму життя і поведінки, взаємин з ? стан душі? думаю, що і перше, і друге, але особливо третє. якщо чесне життя — внутрішній стан людини, то чесними будуть усі її вчинки: вона не скривдить друга, не зрадить його, вона ні на мить не забуде про синівський обов'язок. вона буде чесною у важких, критичних ситуаціях, навіть якщо це буде загрожувати її особистому благополуччю. заради тепла і ситості вона не забруднить душу неправдою, лжесвідченням. в усіх випадках, коли потрібно робити вибір, вона його зробить "не за неправдою". і коли їй буде сімдесят, вона буде знати, що жила чесно, не брехала, не принижувалася. в одному випадку я допускаю можливість обману: це так звана "неправда в ім'я порятунку", "неправда на благо". але це особливі випадки, коли неправда може полегшити умираючому останні дні його земного життя. "жити за правдою" можливо було в усі часи, навіть у найважчі і страшні. сьогодні в нас людині ніщо не загрожує (крім криміналу і терористів, але це виняткові випадки), так що чесно жити, як личить вільній людині у вільній країні, можливо,. і це набагато легше, ніж нашим батькам і ді. хоча за всіх часів, щоб так жити, були потрібні мужність і вірність своїм моральним принципам. але ' треба пам'ятати, як сатін продовжив фразу: "правда — бог вільної людини". цьому богові вклонятися треба все життя.

Мені сподобався "Портрет Доріана Грея". В цьому творі молодиий і надзвичайно гарний двадцатирічний красень приїздить у Лондон. Відомий художник за його до себе, щоб малювати його портрет. Герою поступово навіюють думку про те, що краса - відмичка до всіх замків, що она - секрет успіху та щастя. Повіривши в це, Доріан продає душу дияволу та замовляє портрет. Він бажає, щоюб портрет старішав, а він, Доріан, залишався молодим и прекрасним.  

Пройшли роки, у житті Доріана була любов, були розчарування, він поводив себе, як негідник. Коли він одного разу поглянув на портрет, то побачив, як жорстокі зморшки з"явилися біля рота. Портрет відобразив спотворену душу Доріана, це було страшно.  

Красота приносила Доріану лише біду, він з кожним разом ставав усе більше потворним. Це відобразилась на обличчі душевна підлість.  

Мене твір примусив замислитися над питання, що таке краса? Це не краса тіла та обличчя, в жодному разі. Зовнішня краса, так іноді буває не лише в книгах, але і в житті, приносить багато горя тому, хто її має, і тим, хто з ним поряд. Буває й так, що гарна у молоді роки людина поступово втрачає красиві риси свого обличчя.  

Не можна пишатися власною фізичною красою, треба біти вимогливим до себе, виховувати свою душу. Це найголовніше у житті, все інше другорядне - ось що я зрозумів, прочитавши твір Оскара Уайльда.

Объясение:

вот