Как проявляются романтические и реалистические события в романе герои нашего времени

i. роман м. ю. лермонтова «герой нашего времени» сочетает в себе черты реализма и романтизма. писатель объективно, критически смотрит на жизнь, подходя к ее изображению как исследователь. романтизм и реализм противостоят друг другу, подчеркивая важнейший психологический конфликт произведения. реализм складывался и оттачивался в глубинах романтизма.

п. «путевые заметки» как реалистическая форма повествования. точность и достоверность бытовых деталей, простота и поэтичность языка лермонтовской прозы, ее ироничность и лиризм.

1. повесть «бэла» строится в строгом соответствии с законами романтизма. романтический пейзаж предваряет бурные и загадочные события. главный герой противостоит окружающему миру: он ищет неземной любви, его мятущаяся душа, родственная стихиям, протестует против условностей общества. мироощущение героя глубоко и трагично, и это дает ему право переступать человеческие законы - романтик не подчиняется норме, принятой у обыкновенных людей. загадочность печорина, его трагическое одиночество, бесстрашие и несгибаемая воля.

2. в повести «максим максимыч» отчетливее проступает контраст романтизма и реализма. печорин мыслит и действует как романтический герой, но автор воспринимает его вполне реалистически. герой переживает душевный кризис, в изображении которого проявляется мастерство автора. образ печорина романтичен (одиночество, страдание, разочарованность, индивидуализм и т. но изображен он конкретно. автор приближается к реализму, противопоставляя своему разочарованному герою положительного человека из народа. нравственная максима максимыча.

iii. «тамань» как «камертон» романа, определяющий тональность изображения основополагающих черт героя - жажды опасности и житейских бурь. двуплавность восприятия пейзажа: в деталях он зрим, и реалистичен; но вместе с тем, символизируя печоринские порывы в образах моря, паруса, автор отражает романтические мотивы. уподобление печорина людям, чья стихия беспощадное и бурное море: «я, как матрос, рожденный и выросший на палубе разбойничьего » безрассудная храбрость и романтическое мироощущение героя приводят его к разочарованию.

iv. повесть «княжна мери» как наиболее глубокое самовыражение печорина. возвышенно-романтическое начало дневника отражает страстное влечение героя к природе. природа необходима ему как воплощение свободы - заветного романтического идеала, как возможность полного раскрепощения личности. печорин отзывается на все подлинно прекрасное, в его пейзажных зарисовках проявляется метафорическая смелость, поэтичность и проникновенный лиризм. романтизм высоко ценит выражение подлинно человеческого во всем, даже в пороке; он далек от обыденной морали, пассивного существования, чуждого страстям, сомнениям, порывам. романтизм как метод исследования души героя исчерпал себя, потому что самопознание печорина представляет собой деятельность холодного разума, ищущего истину. романтический герой лермонтова приобретает реалистические черты.

v. в романе «герой нашего времени» гармонично сочетаются романтизм и реализм. проблематика романа повлияла на художественную систему лермонтова, который пришел к реалистическому принципу изображения жизни. в творчестве лермонтова отражается взаимное обогащение двух методов.

Романтизм – це культурне явище, характерне для xviii-xix століть і поширене на території європи. як і кожне культурне явище, романтизм з’явився не на порожньому місці, а став результатом епохи, яка йому передувала. як відомо, романтизму передувала епоха просвітництва, якій були властиві раціоналізм і промислова революція. мабуть, люди втомилися від раціонального і розумного погляду на життя і речі, а тому захотіли чогось більш яскравого і сильного з точки зору емоційності, через це й з’явився романтизм. для романтизму характерно злиття людини і природи. людина не розглядалася у відриві від усього живого навколо, вона визнавалася його складовою і навіть невід’ємною частиною. прагнення до ідеалу з точки зору возз’єднання людини і природи проявилося в тому, що людина почала займатися новими активності лише для того, щоб бути до природи ближчою. наприклад, у зв’язку з появою романтизму люди стали займатися альпінізмом і туризмом, влаштовувати пікніки і багато іншого. досягнення науки і промисловості кілька відсувалися романтистами на другий план. вони вважали, що людина багата, насамперед, своїми емоціями. прагнення до ідеалу у представників цього культурного руху проявилося і в тому, що вони не могли погодитися з атеїстичною теорією і традиційною релігією попередніх епох. вони спробували переосмислити і знайти якусь ідеальну середину між усім цим. так з’явилася ідея про те, що справжньою релігією є не поклоніння богам і дотримання якихось релігійних правил і догм, а відчуття людиною ходу і нескінченності людського буття.епоха романтизму також чинила вагомий вплив на творчих людей і їх діяльність. говорячи про літературу, варто сказати, що прагнення до ідеалу романтизму вперше з’явилося у німецьких письменників. у той час якраз трудилися відомі брати грімм, творчість яких було сповнене ідеями романтизму на тлі казкових і міфологічних мотивом їхніх творів. ознаки романтичного прагнення до ідеалу можна також знайти в творах авторів з інших країн, а також у творчій діяльності художників і музикантів. як мені здається, саме епоха романтизму подарувала людству найбільшу кількість класичних музикантів найвищого рівня, а саме шопена, шуберта, чайковського та брамса. кожна епоха в житті людства примітна якимись особливостями. я вважаю, що романтизм дійсно можна називати прагненням до ідеалу, адже його представники навіть у найважчі для побуту часи шукали розраду в природі, своїх думках і фантазіях.