Выписать элементы импрессионизма из новеллы "intermezzo". м. коцюбинского

i.      коцюбинський у пошуках стилю. (письменник подолав складний шлях стильових пошуків, перебуваючи спочатку під впливом етнографічного реалізму і. нечуя-левицького, а згодом — психологічного реалізму панаса мирного. проте селянська тематика стала завузькою для творчості письменника, а тому після реалістичних оповідань про сільське життя, у творах «ціпов'яз», «на віру», «ялинка» та ін. м. коцюбинський звертається до європейської літератури.)

ii.      м. коцюбинський — імпресіоніст. (багато хто з дослідників, зокрема академік с. єфремов, п. филипович та інші, ще у 20—30-ті роки xx століття відзначали: « імпресіоніст, що цікавиться найдужче тими враженнями, які справ як події внутрішніх переживань, так і контури, краски, мелодії навко лишнього світу». такої ж думки сьогодні дотримуються не тільки критики і діаспори, а й з україни.)

iii.      риси імпресіонізму у новелі «intermezzo». (імпресіонізму в цілому властивії посилена увага до внутрішнього світу людини, проте реальність відбивається у творах через певні риси.)

1.      художня деталь. (у імпресіоністичних описах м. коцюбинського зовнішній світ не деталізується, а передається лаконічним (і часто символічним) штрихом. так у новелі «intermezzo» зовнішній світ передано зоровими і слуховими образами: місто-монстр, який «витягує в поле свою залізну і не пускає», а сам ліричний герой ніби заїзд, «де вічно товчуться оті створіння, кричать, метушаться і смітять». а зозуля віщує тишу, як тільки він опиняється десь далеко за містом, за зеленим хаосом дороги.)

2.      відсутність зовнішнього сюжету. (зовнішнього сюжету, якихось подій, як правило, немає. немає його і в «intermezzo». це тільки черга відчуттів, образів — зорових, слухових, чуттєвих: «розплющую очі і раптом бачу у вікнах глибоке небо і віти берези. кує і сіє тишу по » і так далі.)

3.      організуючий центр твору. (організуючим центром імпресіоністичних новел, зокрема й «intermezzo», є враження від навколишнього світу, що ма теріалізуються у настрої, переживання, відчуття. це не безсистемний набір фраз про що-небудь, все організує ритм людської думки, перебіг почуттів і станів героя. причому ліричний герой позбавлений конкретних рис, у тому числі й соціальних. це вираження внутрішнього «я», саме тому великого значення набувають внутрішні монологи, як, наприклад, у новелі «intermezzo».)

4.      особливості синтаксису. (оскільки йдеться не про викладення конкретних подій, а про опис емоційного стану, що змінюється постійно, то й фраза часто уривається на півслові, шматується, містить незакінчені думки, невисловлені почуття. часто автор вживає три крапки, знак питання, які відіграють тут особливу роль — роль поетичної фігури, покликаної відо бразити складність і неоднозначність почувань ліричного героя — людини витонченої, емоційно багатої.)

5.      культивування естетично довершеного. (висока духовність ліричного героя, його думок демонструють потяг до краси світу, ідеа'іу. пошук внутрішньої гармонії — один з найголовніших мотивів «intermezzo». 1 часто це подається через сприйняття зовнішніх картин: «так тихо, спокійно в зелених берегах, що хочеться сісти на човен і поплисти. а там ячмінь хилиться і тче з тонких вусів зелений » це один з виявів краси й гармонії.)

6.      особливий пейзаж. (акварельний, пленерний пейзаж — особливість імпресіонізму, проте у коцюбинського в новелах він постає ще й ліризова-ним: картина природи — стан душі у цей швидкоплинний момент (особливість імпресіонізму): «спокійний, самотній, сідав десь на ґанку порожнього дому й дивився, як будувалась ніч. як вона ставила легкі колони, заплітала сіткою тіней, зсувала й підносила вгору непевні, тремтячі стіни, а коли все це зміцнялось й темніло, склепляла над ними зоряну » і цей пейзаж, і багато інших — персоніфіковані, оживлені людським почуттям і нетривкі, як мить самого почуття, яка швидко минає, змінюється, набираючи нових кольорів, напівтонів і відтінків.)

iv.      імпресіонізм — вияв сили чи вади таланту коцюбинського. (саме імпресіоністичні новели піднесли творчість коцюбинського до рівня європейської культури. відомий дослідник творчості письменника академік с. єфремов писав: «од українського реалізму взяв він твердий певний грунт і прозору ясність думки; од французького натуралізму — твердий погляд на небоязке шукання потрібної йому краси але од себе додав своєї власної найкоштовнішої риси: оте глибоке переймання психікою героїв, вигадливість художніх образів, уміння передавати настрої й внутрішні переживання, духа і невпинне простування до світла, до краси, до і».)

Можливо ! =) до написання "лісової пісні" леся українка, можна сказати, готувалася все життя. у неї вона вклала "цвіт душі" і вилила зі свого серця "те, що не вмирає". це не звичайна драма, це не тільки драма-поема, а драма-пісня, ніжна, як голос сопілки, пісня волинського замріяного лісу, зворушлива, глибока, мудра.  "лісова пісня" вражає нас красою мрії, глибиною думки, музикою мови. вона відкриває перед нами чари полісся у шумах і тінях лісових, у веселкових барвах квітів, у зітханні вітру, гомоні весняної ночі, у буйних, "безупинного руху жагучих" силах природи. це пісня пісень не лише лесі українки, а й усієї української драматургії. жагуча й пристрасна пісня про велику любов і жорстоку зраду.  свій твір поетеса назвала драмою-феєрією, тобто драмою, в якій відбуваються незвичайні, неймовірні перетворення, у якій поряд з людьми діють постаті, створені їхньою уявою. у "лісовій пісні" леся українка поєднала фантазію з дійсністю, буденне життя із світлими поетичними мріями.  місце дії поеми — густий предковічний ліс на волині. сюди напровесні прийшов до лісу юнак лукаш і заграв на сопілці. полилася дивна мелодія, краща від пісні весни — "весна ще так ніколи не співала". сила пісні чарівна, незвичайна. під її звуки оживає навіть природа. дивно, прекрасно, солодко грає лукаш, а ліс вторить цій мелодії своїм життям. "на голос веснянки відкликається зозуля, потім соловейко, розцвітає яріша дика рожа, біліє цвіт калини, глод соромливо рожевіє, навіть чорна безлиста тернина появляє ніжні квіти".  музика лукаша розбудила від зимового сну мавку, викликала в ній нові, незнані поривання. у музиці юнака лісовій дівчині розкрилася безмежна краса людської душі, радість життя і творчості. саме в цю весняну пору зароджується кохання мавки й лукаша. проста мелодія пісні перевертає все в душі мавки, на поцілунок парубка вона скрикує: "ох! зірка в серце впала! " не звідане досі почуття і окрилює мавку, і приносить болісні страждання, бо вона прагне не лише пристрасті, а й духовної спорідненості й любові на все життя. глибоке й самовіддане кохання до лукаша — найкращий цвіт її душі. мавка перша запитує: "чи гарна я тобі? ", захоплюється, що люди, як голуби, паруються "навік" заради коханого вона залишає ліс і йде між люди.