Цитатна характеристика климка про доброту

• «климко йшов босий, в куцих штанцях, старої матроске, яка була колись голубий, а тепер стала сіра, і ще в дядька кирила вартівні. тієї вахті, як говорив дядько, було «сто років і не рвалася вона лише тому, що заскорузлая від давнього мазуту. не брали її ні дощ, ні сніг, ні сонце… вночі вона холодніла, а вдень аж диміла на сонце, пахла ще сильніше…».

• «жив… з яких пір осиротів».

• «це була найбільша радість климка — покласти перед дядьком ошатно списані зошити, а самому взятися працювати: винести миску з водою, витерти підлогу, і тихо, крадькома, щоб дядько не обернувся, насипати йому юшку, яку сам і наварив,- гарячою і запашної. про зошитах він ніколи не боявся, оскільки тільки за листом іноді мав “посередньо»».

• дядько кирило — климку: «ай, добра… -у -, такий не всяка і кухарка зварить…».

• «він так би і виріс серед квітучих ночей, якби не настали ночі інші ночі, без вогнів від них віяло ліками, димом польових солдатських кухонь, гарячими на сонце уламками літаків і гармат».

• «доглядати за собою — зварити є, прибрати в будинку, випрати одежину — він умів і сам».