Охарактеризуйте господарське життя поділля

Если это то, что надо, то вот: освіта і культура на поділлі в епоху феодалізму розвивались у несприятливих умовах. польсько-шляхетський гніт, безперервні спустошливі турецько-татарські напади гальмували їх поширення. тільки у другій половині xviii ст. тут виникли масові парафіяльні школи, а в першій половині xix ст.— кам’янець-подільська  і теофіпольська гімназії, меджибізьке і полонське повітові училища, кам’янець-подільський дівочий пансіон, духовні училища і парафіяльне училище в с. приворотті ушицького повіту. важливими осередками освітньої роботи були братства. в кінці xvi — на початку xvii ст. вони з’явилися в багатьох містах поділля. у кам’янці-подільсько-му таке братство створюється у 1589, у сатанові — 1590, меджибожі — 1621, летичеві — у 1642 роках. братства брали активну участь у боротьбі проти посилення польсько-шляхетського гніту, національних та релігійних утисків. водночас вони розгортали культурну діяльність: відкривали школи при церквах, друкарні, засновували притулки для старих, хворих і дітей-сиріт, медичні заклади тощо. помітний слід у громадському житті краю залишили перші друкарні. в пановецькій друкарні кам’янець-подільського повіту, заснованій 1601 року, надруковано 7 книг догматично-полемічного змісту, спрямованого проти католицизму. у 1611 році друкарню розгромили єзуїти, а видання її спалили. 1792 року почала діяти друкарня в м. миньківцях ушицького повіту, в якій надруковано польською мовою «іліаду» гомера, «гамлет» шекспіра та інші художні твори. у кам’янець-подільській друкарні, організованій в кінці xviii ст., з 1838 року друкувалася газета «подольские губернские ведомости». в умовах найжорстокішого соціального й національного гноблення народні маси поділля розвивали народну творчість у різних галузях матеріальної й духовної культури та побуту. у xv—xvi ст. на поділлі були поширені пісні, які відображали боротьбу народних мас краю проти турецьких і татарських загарбників: «славна була в побережу», «із-за гори, гори, з темненького лісу», «да йшли турки з татарами» й інші. протягом xvii — першої половини xix ст. широку популярність серед населення поділля здобули пісні, які надихали народні маси на боротьбу за соціальне і національне визволення. серед них: «ой, у городі могильові», «славна стала та кравчина» (про северина наливайка), «чи не той то хміль», «гей, не дивуйте, добрі люди» (про богдана хмельницького та максима кривоноса), «ой, з-за гори високої» (про данила нечая), «ой, морозе, морозенку», «ой, з города з немирова» (про жванецьку битву), «годі, коню, в стайні спати» (про семена палія), «годі, годі, козаченьки, в обозі лежати» (про повстання 1734 року), «за сибіром сонце сходить» (про устима кармалюка). визначним показником мистецької культури були в першій половині xix ст. художні селянські промисли, особливо гончарство. відомими осередками його стали смотрич (кам’янець-подільський повіт), де вироби прикрашалися характерним рослинним розписом — коричневим, зеленим і жовтим по білому тлу — зіньків, івка, калинівка і станіславка (летичівський повіт), вироби яких завдяки високоякісній глині, що після обпалення набувала красивого рожевого відтінку, відзначалися особливою тендітністю і тонкістю форм. орнамент у цих виробах, розписаний в один колір натуральною фарбою «червінню», був , дуже чіткого малюнку. за художнім виконанням багато дослідників зіньківський посуд ставили поряд з античною керамікою. для північно-західної частини поділля характерний ужитковий гончарний посуд ясного черепка з орнаментом, намальованим коричневою фарбою. летичів та меджибіж славилися чорним «димленим» посудом.

днём рождения электрической тяги принято считать 31 мая 1879 г., когда на промышленной выставке в берлине демонстрировалась первая электрическая железная дорога длиной 300 м, построенная вернером сименсом. электровоз, напоминавший современный электрокар, приводился в движение электродвигателем мощностью 9,6 квт (13 л. электрический ток напряжением 160 в передавался к двигателю по отдельному контактному рельсу, обратным проводом служили рельсы, по которым двигался поезд — три миниатюрных вагончика со скоростью 7 км/ч, скамейки вмещали 18 пассажиров. в том же 1879 году была пущена внутризаводская линия электрической железной дороги протяженностью примерно 2 км на текстильной фабрике дюшен-фурье в г. брейль во франции. в 1880 г. в россии ф. а. пироцкому удалось электрическим током в движение большой тяжёлый вагон, вмещавший 40 пассажиров. 16 мая 1881 г. было открыто пассажирское движение на первой городской электрической железной дороге берлин — лихтерфельд. рельсы этой дороги были уложены на эстакаде. начальный этап несколько позже электрическая железная дорога эльберфельд — бремен соединила ряд промышленных пунктов германии. первоначально электрическая тяга применялась на городских трамвайных линиях и промышленных предприятиях, особенно на рудниках и в угольных копях. но скоро оказалось, что она выгодна на перевальных и тоннельных участках железных дорог, а также в пригородном движении. в 1895 г. в сша были электрифицированы тоннель в и тоннельные подходы к нью-йорку. для этих линий построены электровозы мощностью 185 квт (50 км/ч). межвоенный период после первой мировой войны на путь электрификации железных дорог вступают многие страны. электрическая тяга начинает вводиться на магистральных линиях с большой плотностью движения. в германии электрифицируют линии гамбург — альтон, лейпциг — галле — магдебург, горную дорогу в силезии, альпийские дороги в австрии. электрифицирует северные дороги италия. приступают к электрификации франция, швейцария. в африке появляется электрифицированная железная дорога в конго. в россии проекты электрификации железных дорог имелись еще до первой мировой войны. уже начали электрификацию линии. с.-петербург — ораниенбаум, но война помешала ее завершить. и только в 1926 г. было открыто движение электропоездов между баку и нефтепромыслом сабунчи. первый советский электровоз с[с]16 августа 1932 г. вступил в строй первый магистральный электрифицированный участок хашури — зестафони, проходящий через сурамский перевал на кавказе. в этом же году в был построен первый отечественный электровоз серии сс. уже к 1935 году в было электрифицировано 1907 км путей и находилось в эксплуатации 84 электровоза. современность в настоящее время общая протяженность электрических железных дорог во всем мире достигла 200 тыс. км, что составляет примерно 20 % общей их длины. это, как правило, наиболее грузонапряженные линии, горные участки с крутыми подъемами и многочисленными кривыми участками пути, пригородные узлы больших городов с интенсивным движением электропоездов.