Чи можна вважати головного героя твору "цвіт яблуні" егоёстичним?

Неоднозначне питання. у житті головного героя сталася драматична подія - померла рідна дитина. тепер він дивиться на свої меблі наче не своїми очима. він нібито змирився з цим, та водночас його не відпускає відчуття страшного болю за свою донечку. батько метається, як поранений звір загнаний у клітку. зі сльозами на очах він тримає в руках зелену чашку, яка стає єдиним атрибутом зняття інтенції божевілля. чоловік заспокоює свою дружину, наголошуючи на тому, що в них ще народяться здорові діти. це підлість зболеної душі і жорстокої пам'яті. батько мотивується виключно традицією, звичаями, морально-етичними нормами, власним емоційним ставленням до світу (і тут він належить сам собі). суто особисте - це неусвідомленість ситуації, свого роду певна обмеженість своєї волі. батько, як художник, відчуває неспівмірність людського і творчого. і саме це штовхає на аморальні кроки чоловіка, який, бачачи безвихідь ситуації, вибачливо звертається до своєї померлої доньки. тобто, його одержимість, бажання пізнати життя у всій його повноті, його візуальна стратегія взяли гору над батьківським почуттям

Батьки федорчуків погано ставились до рахіри , через те,що це було кровозлиття(двоюрідна сестра сави). також марічка ненавиділа через те,що її сестра вийшла заміж за цигана і народила страшну дитину -рахіру.