Внешняя политика ивана грозного ( итоги, значение и последствия)

Вс. -второй пол. xvi в. перед россией стояли два внешнеполитические : борьба с татарскими ханствами - наследниками золотой орды и борьба за восточно- земли, за выход к морю. первое направление внешней политики было успешным, а второе - нет. борьба с остатками золотой орды была необходимой . главным соперником россии здесь выступало казанское ханство. в 1552 состоялся поход на казань, в результате которого казанское ханство вошло в состав россии. после этого были присоединены астраханское ханство (астрахань пала 14 дк 1556), после упорной борьбы вошла башкирия (1557, кроме той её части, которая входила в состав сибирского ханства) , добровольно вошли чувашия, удмуртия, адыгея, кабарда. ногайская орда (северный прикаспий и приуралье) в 1556 (1557) признала вассальную зависимость от россии. в 1580-е была присоединена западная сибирь. воевать против крыма было опасно, так как крымский хан был вассалом турецкого султана. москва ограничилась укреплением своих южных границ. в xvi в. для охраны южных границ страны наряду со строительством засечной черты создаётся сторожевая и станичная служба. война на западном направлении обернулось длительной и неудачной ливонской войной. стране пришлось столкнуться в польшей и швецией. россии пришлось отдать даже свои исконно земли. если надо короче, то: — активное развитие и продвижение торговли в направлении востока; — уменьшение воздействия татар и турок в направлении юга; — провал во взаимоотношениях с европой.

Демокра́тія, народопра́вство[1] — політичний режим, за якого єдиним легітимним джерелом влади в державі визнаються її громадяни. При цьому управління державою здійснюється народом, безпосередньо (пряма демократія), або через обраних представників (представницька демократія)

.Поліс (фінік. גו, грец. πόλις, лат. civitas) в сучасному значенні — місто-держава, міська громада; звідси політія — особлива форма соціально-економічної та політичної організації суспільства, типова для Стародавньої Греції та Риму. З певними застереженнями полісами можна називати також фінікійські міста-держави класичного часу (зокрема, фінікійські колонії) та поселення, що їх засновували володарі Азії і Африки за грецьким або римським зразком. Зазвичай під полісом розумілося не поселення як таке, а насамперед міська громада, колектив громадян певного міста. Територія полісу складалася з міста (або міст) та сільської округи (хори), з розташованими на ній землеробськими поселеннями.