Характеристика героїв повесті "друкар книжок небачених"

==========================================================

петро мстиславець

корисливий, невдячний, підступний

==========================================================

гринь

уміє визнавати й виправляти свої помилки

марко вовчок увійшла в українську літературу зі збіркою під назвою "народні оповідання". уже сама назва говорить за себе: народне життя, за яким письменниця уважно спостерігала, підказало їй зміст і образи творів. найчастіше її перо торкалося болючої проблеми селян — їх особистої неволі, кріпосної залежності від поміщиків.

шляхетна натура письменниці, вихованої в повазі до людської особистості, не мирилася з тим, що одна людина, зі своїми почуттями, думками, мріями, обдаруваннями, зі своїм бажанням жити і бути щасливою, може належати іншій. болісні роздуми про цю несправедливість, що ламала людські долі, марко вовчок утілила в повісті "інститутка".

дівчина устина, від імені якої ведеться розповідь у творі, змалечку зростала сиротою. десятилітньою дитиною її взяли у двір слугувати старій пані. дворові вважали, що їм живеться спокійно: пані була немічна, бажала спокою та затишку, тому не морила кріпосних тяжкою роботою та не лупцювала, як деяке панство. щоправда, дівчат тримала, як у в'язниці: ніколи не випускала ні погуляти, ні до церкви, мовляв, щоб не розволочилися. так вони і сиділи день у день в дівочій біля роботи.

спокій був порушений приїздом онучки старої пані, яка, вивчившись у київському інституті, повернулася додому. засвоївши французьку мову, музику і танці, вона вважала таку освіту цілком достатньою. про минуле навчання інститутка говорила з огидою і неохотою, а на майбутнє мала грандіозні плани: нашити одягу за новою модою, запровадити вечірні прийоми гостей і вдало вийти заміж за вельможного та багатого чоловіка.

двірня несміливо спостерігала за панночкою, намагаючись вгадати її вдачу. інститутка виявилась бездушним, істеричним, пихатим і брехливим створінням і не вважала кріпаків, насамперед устину, яку взяла собі слугувати, за людей. без будь-якого приводу вона лютувала, била та оббріхувала служницю перед старою панею. терпляча устина бідкалась: "таке молоде, а таке немилосерде, господи! "

щоразу чіткішим стає контраст між людяною, працьовитою, терплячою і розважливою устиною та вередливою інституткою, яка при невеликому розумові мала ще менше серця. однак суспільні обставини поставили її над дівчиною-кріпачкою, яка за своїми людськими якостями була кращою за свою панночку.

поки панночка жила на утриманні у своєї "бабусеньки", вона могла знущатися лише з устини. коли ж вона вийшла заміж за вродливого, хоч і небагатого, полкового лікаря, то прибрала до рук і його хутір. чоловік її був людиною доброю і до цього часу обходився з кріпаками по-людяному, проте його безвольність і сліпа любов до молодої дружини розв'язали їй руки: "добрий пан — не б'є, не лає, та нічим і не подбає".

злоба і захланність однієї людини могла зруйнувати в часи кріпацтва не одну долю. дворові молодого пана: старенька бабуся, що порядкувала на його холостяцькому хазяйстві, візник назар, його привітна чепурна дружина катря та парубок прокіп — прийняли у своє коло устину, як рідну. співчували тому, як дівчина потерпала від своєї лютої власниці, і розуміли, що приїзд нової господині позначиться і на їхніх долях.

руйнівною стала роль інститутки в житті цих людей, які тепер "прокидались і лягали плачучи, проклинаючи". щаслива й весела сім'я назара втратила дитину. дівчинка тяжко захворіла і потребувала догляду, та пані не звільнила катрю від роботи на кухні. дитина померла, а катря, яка не змогла пережити тяжкого горя, збожеволіла і втопилася. назар утік від лихого животіння.

різко змінив життя устини випадок у панському саду. молода жінка вступилася за бабусю, яку пані за кілька яблук звинуватила у крадіжці. інститутка вдарила стареньку, а за заступництво підняла руку і на устану. прокіп, з яким недавно побралася устина, спинив розлючену хазяйку. за це його того ж дня віддали в москалі.

антикріпосницьке спрямування повісті найвиразніше виявилося в тому, що доля дружини москаля виявилася для устини кращою, ніж ярмо кріпаччини. вона стала вільною і отримала змогу працювати для себе, влаштовувати своє життя, як самій захочеться, мріяти, про що мріється. устина нарешті отримала можливість жити так, як людина, яка залежить від своїх сил і розуму, праці і обдарувань, а не від чиєїсь сваволі.