Твір мініатюра на тему: як слід берегти теплі стосунки між родичами

родина дуже важлива у житті кожної людини. це найближчі, найрідніші люди, яких ми дуже любимо, які дарять нам тепло та у складних ситуаціях.   це й рідна домівка, затишна та безпечна. родина – це твій маленький світ, в якому все зрозуміле, дороге.

родина – основа нашого суспільства. колись наші батьки закохалися та вирішили одружитися. потім у їхній родині з'явилися діти. а через кілька років ми самі станемо дорослими та захочемо створити свою сім’ю.

справжня родина – це більше, ніж просто бути родичами. це особливе ставлення одне до одного. це любов, взаємоповага, . це коли кожна людина унікальна та незамінна, як і те, що вона привносить у сім’ю. це бабусині казки та смачні піроги, це мамина турбота, батькова . родина – це коли навіть твоя тваринка - її повноцінний член.

нажаль, родини бувають різними, як і стосунки в них. наприклад, хтось постійно свариться одне з одним, а трапляється, навіть можуть побитися. а інколи зовсім навпаки – всі в родині ніби зовсім байдужі одне до одного, не цікавляться ні справами, ні інтересами, ні проблемами, не знають, хто чим живе. є багато анекдотів про це. наприклад, про те, як батько забирає з дитсадку чужу дитину. мені здається, в усіх таких історіях є доля сумної правди.

кожен мріє про щасливу родину. але це залежить від нас, від того, наскільки ми готові вкладати свої зусилля у неї. бо це особисті стосунки між людьми різних поколінь, поглядів та переконань, які змушені постійно вирішувати побутові питання разом. звичайно, бувають і конфлікти, і суперечки. але я вважаю, найголовніше – це поважати одне одного. головна помилка людей у родинних стосунках, на мій погляд, це те, що вони починають сприймати одне одного як належне. вони перестають боятися образити, зробити боляче. от з чужими ми завжди ввічливі, а вдома можна нагримати на будь-кого, бо це ж твоє!

рідні люди – це подарунок долі, який ми маємо цінувати. а родина – наш надійний притулок у великому, не завжди дружньому світі. і кожен з нас обов’язково має вносити свій вклад у щастя своєї родини.

Казка про те як друзі соловейку одужати.   одного разу соловейко попав під дощ і застудився. він лежав у ліжку під ковдрою, пив гарячий чай із медом і дуже сумував, що не може літати і весело співати разом із друзями. коли його друзі дізналися, що він захворів, то дуже засмутилися і замислилися як йому швидше одужати. і в той же день друзі розсілися на всіх деревах навколо гніздечка соловейка і почали голосно витьохкувати та виспівувати свої пісні. і так гарно виспівували свій сум, свій біль, свою тугу і свою любов, що від їх пісень заспокоївся вітер, хмари розвіялися, засяяло яскраве лагідне сонечко. "яка краса, яке диво! " – казали зачаровані лісові звірі. маленький соловейко був дуже щасливий, що його друзі не забули про нього і прилетіли підтримати його і йому одужати. і сталося диво, соловейко почав швидко одужувати. до того ж він почав підспівувати своїм друзям, і їхня спільна пісня щоночі лилася над лісом, над селом, під небесами…