.(Літо-чудова пора для відпочинку.ісаме цієї пори року наша сім*я відпочивати в ліс, до річок, озер. а от на морі я ще не бувала. це напевно моя найбільша мрія. з кінофільмів я бачила ,що море дуже красиве, вода там наче кришталь , а
світ підводний такий дивовижний. я дуже хочу там побувати і побачити те безмежне водяне поле в якому не видно кінця безмежного краю.).

літо – неповторно чарівна пора. довгими, нудотними зимовими вечорами ми з солодким завмиранням серця пригадуємо його минуле пришестя і будуємо неймовірно-фантастичні плани на прийдешній сезон визволення: тіла - від сморідних обіймів поношеного «всесезонного» одягу; душі – від незліченних тортур стресами, буденністю та надокучливою увагою заздрісно-пліткарського соціуму. і не має принципового значення до якого місця перебування вас прив’язує запис конторника на одинадцятій сторінці синьої «три зубастої» книжечки – села чи райцентру, міста чи мегаполісу, ви з однаковою одержимістю та фанатизмом будете поклонятися «ідолові літа», цурпелячи до його вівтаря останні крихти зекономлених, далеких від поняття «олігархічні» або «пристойні», статків

засипало снігом землю. нема чого їсти зайчикові. побачив зайчикчервоні ягоди горобини. бігає навколо дерева, а ягоди – високо.

просить зайчик: «дай мені, горобинко, одне гроно ягідок».

а горобина й каже: «попроси вітра, він і відірве».

попросив зайчик вітра. прилетів вітер, гойдає, трусить горобину.

відірвалося гроно червоних ягід, упало на сніг. їсть зайчик ягоди,дякує вітрові і горобині.