Опишите кратко спящюю красавицу(какая она была)

      на день рождения принцессы пригласили семеро фей, а одну обошли приглашением, так как думали, что ее уже нет в живых. когда незваная гостья все же пришла, ее посадили за стол вместе со всеми, но золотого ящичка с прибором на ее долю не осталось. молодая фея заволновалась, что обиженная волшебница преподнесет новорожденной плохой дар и спряталась в комнате принцессы. когда восьмая фея сказала, что принцесса уколет руку веретеном и умрет, молодая фея появилась перед гостями и обещала, что принцесса не умрет, а будет спать 100 лет, пока ее не разбудит прекрасный принц. хотя король запретил всему королевству прясть, принцесса на чердаке загородного дома нашла старуху с прялкой — и предсказание свершилось. чтобы девушке не было одиноко, фея усыпила весь замок, кроме короля и королевы, и окружила его непроходимой чащей. принц смог пробраться в замок, где нашел принцессу в старомодном одеянии и разбудил ее. тут же сыграли свадьбу.

Добрая,хорошая,милая,нежная

Роман «анна кареніна» оповідає про непросту долю жінки. анна кареніна – жінка з вищого світу, яка має чоловіка та малого сина, але закохується у вронського, зраджуючи свого чоловіка. життя анни минає у внутрішніх суперечностях, вона не може кинути ні чоловіка, ні коханого, її переживання сповнені драматизму. анна закінчує життя самогубством.на перший погляд, анна кареніна – зрадниця, вона вчиняє аморально і зраджуючи, і вчиняючи самогубство. чи не достатньо підстав, щоб засудити цю жінку, не розбираючись у складнощах її життя та натури? анна по-справжньому кохає вронського. це не порочне прагнення розваг та пригод, не легковажний вчинок, а щире почуття. анна – жінка вищого світу. уявлення про вищий світ того часу ми маємо здебільшого з літератури, вищий світ видається нам викривленим, з хибного мораллю, подвійними стандартами. і ось у вищому світі зустрічаємо жінку, що здатна на почуття глибоке та пристрасне. але у анни вже є чоловік. проте шлюб і материнські почуття не зупинили її на шляху зради, що не свідчить на її користь.важливим мотивом роману толстого, який є розібратися у складному образі анни, є мотив безсилля людини перед подіями життя, яке драматично ускладнюється та заплутується дедалі більше. тут одразу постає декілька важливих проблем. по-перше, проблема сильної особистості, по-друге, проблема вибору. побудувавши стосунки з вронським, анна робить згубний, проте свідомий вибір.образ анни каретної поступово поглиблювався в процесі роботи толстого над романом. він наділив її не тільки привабливою зовнішністю, але й глибоким внутрішнім світом, здатністю до сильних почуттів, схильністю до самоаналізу. анна кареніна – світська заміжня жінка, мати восьмирічного сина, завдяки своєму чоловікові посідає високе місце у суспільстві. вона живе, як усі з її кола, звичним світським життям. водночас анна - жінка незвичайна, вона відрізняється від інших моральною чистотою, невмінням пристосовуватися до обставин, лицемірити. вона завжди відчувала фальшивість навколишніх відносин, і це відчуття посилилося після зустрічі з вронським.кохання викликало в душі героїні приховані сили й поривання до вільного, справжнього життя. однак можливість щастя з коханим була лише примарою. анна побачила, що світське суспільство закриває очі на приховану зраду, але не може пробачити нікому щирої й відкритої любові. спільне життя анни з вронським вищий світ оцінив як виклик загальноприйнятим нормам, і вони стали вигнанцями. втім у них була можливість забути про негаразди в подорожах, спілкуванні один з одним і з небагатьма друзями. однак щось завжди заважало їм, змушувало переїжджати з місця на місце, братися за безліч справ, аби тільки не залишатися наодинці. толстой як реаліст і тонкий психолог пояснює трагічну приреченість кохання анни і вронського не лише зовнішніми причинами - згубним впливом суспільства, а й суто внутрішніми чинниками, які приховані в душах героїв. письменник уникає однозначних характеристик образів.анна – волелюбна, духовно обдарована, розумна і сильна жінка, але в її почуттях було "дещо жорстоке, чуже, бісівське" [1, с. 177]. заради пристрасті вона забуває про свої материнські обов'язки, не помічає страждань кареніна. живучи з вронським, анна не розуміє його бажання мати спільних дітей, створити справжню сім'ю, у фіналі твору її вже важко впізнати: вона не розчиняється всім серцем у своїх почуттях, не дарує себе коханому чоловікові, а, навпаки, вимагає лише безперечного підкорення і служіння собі, хоча й не перестає любити вронського. суперечності суспільного і внутрішнього життя призводять анну до самогубства: "так, дуже непокоїть мене, і на те дано розум, щоб позбутися; виходить, треба позбутись. чому ж не погасити свічку, коли дивитися більше нема на що, коли гидко дивитись на все це? але як? навіщо цей кондуктор пробіг по жердинці, навіщо вони кричать, ці молоді люди у тому вагоні? навіщо вони говорять, навіщо вони сміються? все неправда, все брехня, все обман, все " і раптом, згадавши про розчавлену людину в день її першої зустрічі з вронським, вона зрозуміла, що їй треба "туди! – казала вона собі, дивлячись у тінь вагона, – туди, на саму середину, і я покараю його і врятуюсь від усіх і від і свічка, при якій вона читала сповнену тривог, обманів, горя і зла книгу, спалахнула яскравішим, ніж будь-коли, світлом, освітила їй все те, що раніше було в темряві, стала меркнути й назавжди погасла" [1, с. 178]. поставивши останню крапку в розповіді про долю героїні, толстой не вирішив усіх пекучих питань: хто винен у її смерті, що підштовхнуло її до самогубства, чому анна не могла задовольнитися шлюбом з кареніним і новими сімейними стосунками з вронським, чому жінка, яка понад усе цінувала кохання, загинула врешті-решт від нього? загибеллю анни кареніної письменник не завершує роман: він усвідомлює, що трагічний кінець життя героїні – наслідок глибокого розпаду духовних цінностей, морального руйнування цив