Твір на тему народна пісня душа народу на основі художнього твору

Пісня є український народ протягом усієї історії його існування. у часи розквіту та занепаду, під час важких випробувань війнами, бідністю, національного гніту народна пісня людям. у ній – пам'ять про визначних історичних діячів, про минуле, щирі почуття. у радісні хвилини життя – при народженні немовляти, хрещенні, весіллі, на будь-яке свято – пісня неодмінно лунала, зігріваючи душу та підіймаючи настрій. пісня в праці та в дорозі. мабуть, така співуча в нас українська душа.є давня легенда, пов’язана з пісенністю українського народу. у ній розповідається про те, що господь обдаровував усі землі світу багатствами, тож українській землі, яка постала перед ним останньою, не залишилося нічого, окрім народної пісні. мабуть, ця легенда виникла в часи великих бід, що випали на долю нашого краю. та пісня, пообіцяв господь, людям пережити всі лиха та ще й нестиме радість та світло.в українських народних піснях живе вся історія нашого буття. у них і кохання, і побутове життя, і праця, і військова слава. українські пісні надзвичайно мелодійні, щирі та прості. вони нікого не залишають байдужими. незважаючи на те, що багато з них народилися з болю, вони несуть світло та свято життя. у наших піснях немає жорстокості, агресії, навпаки – прагнення щастя, любові, добробуту, гумор, що найкраще характеризує національні риси нашого народу. без рідної пісні ,як і без рідної мови, людина не може висловити своїх почуттів. от як пише про те і. драч: а пісня - це душа. з усіх потреб потреба.лиш пісня в серці ширить межі неба.  на крилах сонце сяйво їй лиша —чим глибше пісня, тим ясніш душа.  народну пісню треба берегти, бо в ній – невичерпні багатства душі цілого народу,

Поснідавши, гнат узяв сокиру і подався на двір. займався пишний січневий ранок. золотий промінь сонця перелинув зі сходу на захід, і вершечки синіх хмар зайнялись червоним полум’ям. сонце, мов здорова червона діжа, випливало з-за краю землі та обгорталось блискучими хмарками, що спалахнули від сонячного проміння, мов солома від вогню. гнат оглянув хуру дров, що привіз учора з лісу, і заходився рубати їх. стук сокири по сухому дереву далеко котився в рожевому морозному повітрі… помивши посуду після обіду та поприбиравши в хаті, настя сіла на лаві під вікном вишивати сорочку й закинула на шию червону та чорну заполоч. біле шитво вкрило її коліна. настя взялась до роботи та ще раз глянула на хату. в хаті було чисто та гарно, як у квітничку. з білих стін дивились гарні боги, заквітчані сухим зіллям, обвішані рушниками. чепурний комин білів, аж сяяв. долівка була гладенька та жовта, як віск. веселий ранішній промінь грав на полив’яних мисках, що стояли в миснику, ушиковані, як військо.  настя любила свою веселу, теплу хату. в сій маленькій хатині зазнала вона щастя.