Надо написать не большой рассказ о троянском коне

Город трою долго не могли захватить.и тогда римляне сделали вид что и прекращают табу.и на память они предложили троянцам деревянную статую в виде коня,которую поставили в городе.ночью из статуи вылезли войны которые открыли ворота в город.в результате троя была захвачена.

Если кратко, то согласно мифу, поводом к войне послужило похищением троянским царевичем парисом жены царя спарты менелая. греческие цари собрали большой флот из 1200 кораблей и подошли к берегам трои. возглавил союзную армию брат менелая, царь микен агамемнон. троянцы после короткого боя отступили к городу укрылись за его стенами. войска агамемнона высадились перед троей на берегу моря лагерем, не блокировав ее со всех сторон. этим воспользовались троянцы и с союзников наладили снабжение осажденных. в результате осада трои продлилась около десяти лет. боевые действия в этот период практически не велись, и противники лишь изредка вступали в небольшие стычки. видя всю безнадежность дальнейшей осады, греки пустились на хитрость. они сожгли свой лагерь, сели на корабли и сделали вид, что возвращаются по домам. на самом деле они обогнули остров тенедос и встали на якорь с другой его стороны. проснувшись утром, троянцы обнаружили у стен трои лишь огромную деревянную фигуру коня. поверив словам греческого перебежчика синона, что владение этим конем принесет им победу, они втащили его в город. ночью из полой статуи коня вышли греческие воины, которых возглавлял царь итаки одиссей. воины перебили охраняющую ворота стражу и впустили свое войско в город. с тех времен выражение «троянский конь» стало нарицательным и обозначает обманные действия. троя была разрушена до основания, а жители ее перебиты. впоследствии город был восстановлен, но потерял свое значение, а к средним векам прекратил свое существование. долгое время троянскую войну считали древнегреческим мифом, но в конце xix в. археолог генрих шлиман нашел остатки древнего города.

Масова культура – це культура, яка, серед широких верств населення в даному суспільстві, переважно комерційно успішна та елементи якої знаходяться повсюди контрастуючи з «високою культурою». Вона має дещо негативний вплив на світову «високу культуру»

Перші десятиліття XX ст. позначені дедалі посилюваним крахом моральних норм і принципів, нігілістичним ставленням до всього, що так чи інакше було пов'язане з універсальними людськими цінностями.

Звільнившись від усіх обмежень, які стримували свободу економічної діяльності, людина примудрилася не помітити того, що з подоланням перепон на своєму шляху вона зруйнувала й ті суспільні підвалини, поза якими культура виявляється позбавленою здатності до саморозвитку.

Вирвавшись за рамки будь-яких стримуючих норм і рішуче порвавши з усталеними духовно-моральними традиціями, людина не задовольняється досягнутою відмовою від примирення зі своєю долею. В результаті її духовно-моральний протест знаходить продовження в протесті політичному. Прагнення до негайної реалізації своїх жадань, пов'язаних із докорінною зміною умов земного існування, кидає цю людину в жахи двох світових воєн, на нари концтаборів, у жорсткі структури політичних режимів, котрі заперечують усякий моральний світопорядок.

Як форма само детермінації індивіда, вирішення й пере-вирішення ним своєї долі культура чимдалі більше набуває зловісного обличчя безмежних у своїй могутності тираній. Витіснена зі звичних, історично зумовлених ніш існування, людина переконується в цілковитій незахищеності свого внутрішнього світу, краху гуманітарних ідилій. Духовно-моральний і політичний протести, вилившись у протест історичний, призводять до ліквідації свободи й насадження кривавих диктатур.

Прагнення правлячих режимів до нівелювання своїх громадян, перетворення їх на «масу», «натовп» знаходить своє відображення в розвитку системи масової пропаганди, особливо в її тоталітарному варіанті, адресованому всій нації. Висувається завдання тотальної морально-психологічної обробки населення. Особливі надії в цьому плані покладаються на комунікативні можливості «масової культури», котра, як відомо, на офіційному рівні піддається нищівній критиці.