Ссочинением по укр. лит. на тему "яку людину можна вважати культурною"

людина створила культуру, а культура – людину. особистість реалізується в культурі думки, культурі праці й культурі мови. культура – це не тільки все те, що створене руками й розумом людини, а й вироблений століть спосіб суспільного поводження, що виражається в народних звичаях, віруваннях, у ставленні людей до співвітчизників, до праці, до рідної мови. я вважаю, що чим міцніші зв’язки людини з культурою свого народу, тим більше можна сподіватися від неї як від громадянина, свідомого творця матеріальних і духовних благ, патріота й інтернаціоналіста.

дуже часто про людину кажуть, що вона культурна або навпаки. кожен по-своєму оцінює іншого, спираючись на власне розуміння поняття культури. на мою думку, культурна людина – це людина, яка дотримується загальноприйнятих норм поведінки: ввічлива, пунктуальна, чуйна, готова прийти на . разом з тим, культуру неможливо уявити без уміння спілкуватися, дотримуватися норм етикету. в народі кажуть: по одягу людину аустрічають, а по розуму проводжають. тобто, перше враження про нас складається з одягу. як приємно спостерігати за людиною, яка зі смаком одягнена! ви скажете, що на це потрібні великі кошти? , це не завжди так. вміння одягатися за гроші не купиш. я часто бачу на аулиці людей, одягнених, наче “з інкубатора”, хоча їхнє вбрання та речі є досить дорогими. та найприкріше, коли елегантна пані, наче перлами, сипле брутальними словами. враз забувається, у що вона одягнена, а брудний потік ще довго лунає у вухах перехожих. людина живе між людьми і тому не має права забувати про дотримання норм поведінки у суспільстві. цьому треба вчитися все життя.

закінчуючи школу, усвідомила, як добре було мені побіля моїх друзів, розуміти їх, бачити в їхніх очах складний духовний світ – радість, горе, біду, нещастя. тепер мені шкода, що ми розлучаємось. що ж візьму в життєву дорогу з рідної школи, які риси культурної людини виховали в мені вчителі? насамперед, я вважаю, що до основних критеріїв культурної людини входить активне володіння рідною мовою. саме це вказує на приналежність до української нації. “без мови нашої, юначе, й народу нашого нема” (в. сосюра). рівень розвитку рідної мови, на мою думку, відображає рівень духовного розвитку нації: словник – це те, що нація знає про світ, а граматика – це те, як вона про цей світ говорить. мене навчили в школі знати і словник, і граматику, берегти і примножувати багатства рідної мови. я твердо усвідомила, що це є моїм обов’язком, бо людина, яка не розуміє значення рідної мови, віддаляє себе від культурно-історичного досвіду і досягнень свого народу, його культурно-духовних надбань.

я дуже вдячна вчителям за те, що навчили мене розрізняти щедрість і скнарість, справжнє багатство душі й убогість, а також дивитися на речі реально. я скромна, вмію жаліти і співчувати, берегти і оберігати, вмію побачити за фальшивою позолотою справжню людську цінність і повновартість. вдячна тим однокласникам, які мене підтримували, бо це був шанс рухатися в напрямку до досконалості, а коли вони докоряли або осуджували, то також вчили мене – бути кращою, добрішою, мудрішою.

скромність є оберігати себе й інших від зухвальства, несправедливості, надокучливості. я дуже люблю і шаную своїх батьків, бо тільки вони дали мені життя, сформували мене як людину, навчили віри у бога, дотримуватися наших звичаїв і традицій, зберігати нашу культуру. але мені ще дуже багато сходинок необхідно подолати, щоб стати культурною людиною. це, насамперед, глибше вивчити історичні і мистецькі цінності, опанувати ще бодай дві іноземні мови, щоб ознайомитися з життям інших народів. мені треба ще дуже багато вчитися, щоб бути культурною людиною.