Какие адаптации есть у организмов для жизни в северных широтах

Адаптации организмов к условиям обитания в процессе эволюции в результате естественного отбора и борьбы за существование возникают приспособления (адаптации) организмов к определенным условиям обитания. сама эволюция является по существу непрерывным процессом образования адаптаций, происходящим по следующей схеме: интенсивность размножения —> борьба за существование —> избирательная гибель —> естественный отбор —> приспособленность. адаптации затрагивают разные стороны жизненных процессов организмов и поэтому могут быть нескольких типов. морфологические адаптации они связаны с изменением строения тела. например, появление перепонок между пальцами ног у водоплавающих животных (амфибий, птиц и густого шерстного покрова у северных млекопитающих, длинных ног и длинной шеи у болотных птиц, гибкого тела у норных хищников (например, у ласки) и т. п. у теплокровных животных при продвижении на север отмечается увеличение средних размеров тела (правило бергмана), что уменьшает относительную поверхность и теплоотдачу. у придонных рыб формируется плоское тело (скаты, и у растений в северных широтах и высокогорных районах часты стелющиеся и подушковидные формы, меньше повреждаемые сильными ветрами и лучше согреваемые солнцем в припочвенном слое. покровительственная окраска покровительственная окраска важна для видов животных, не имеющих эффективных средств защиты от хищников. ей животные становятся менее заметными на местности. например, самки птиц, высиживающие яйца, почти не отличимы от фона местности. яйца птиц также окрашены под цвет местности. покровительственную окраску имеют донные рыбы, большинство насекомых и многие другие виды животных. на севере чаще встречается белая или светлая окраска, маскироваться на снегу (полярные медведи, полярные совы, песцы, детеныши ластоногих — бельки и у ряда животных появилась окраска, образованная чередованием светлых и темных полос или пятен, делающая их менее заметными в кустарниках и густых зарослях (тигры, молодые кабаны, зебры, пятнистые олени и некоторые животные способны быстро менять окраску в зависимости от условий (хамелеоны, осьминоги, и маскировка суть маскировки в том, что форма тела и его окраска делают животных похожими на листья, сучки, ветви, кору или колючки растений. часто встречается у насекомых, обитающих на растениях. предостерегающая или угрожающая окраска некоторые виды насекомых, имеющих ядовитые или пахучие железы, имеют яркую предостерегающую окраску. поэтому хищники, однажды столкнувшиеся с ними, надолго запоминают эту окраску и больше не на таких насекомых (например, осы, шмели, божьи коровки, колорадские жуки и ряд других). мимикрия мимикрия — это окраска и форма тела у безобидных животных, подражающие их ядовитым собратьям. например, некоторые неядовитые змеи похожи на ядовитых. цикады и сверчки напоминают крупных муравьев. у некоторых бабочек на крыльях имеются крупные пятна, напоминающие глаза хищников. адаптации этот тип адаптаций связан с перестройкой обмена веществ у организмов. например, появление теплокровности и терморегуляции у птиц и млекопитающих. в более простых случаях — это приспособление к определенным формам пищи, солевому составу среды, высоким или низким температурам, влажности или сухости почвы и воздуха и т. п. кратко: морфологические адаптации покровительственная окраска маскировка предостерегающая или угрожающая окраска мимикрия адаптации

захворювання сечовидільної системи досить різноманітні, між тим з усіх недуг виділяють три основних. основні захворювання сечовидільної системи:

- сечокам'яної захворювання. виражається в формі освіти піску і каменів у внутрішніх органах системи сечовиділення.

сечокам'яної захворювання може уразити людину будь-якого віку. однак найчастіше відзначається у молодих осіб та осіб середньої вікової групи. при цьому у зазначеній категорії осіб камені формуються в безпосередньо в тканинах нирок і сечовивідних шляхів, а у людей похилого віку в сечовому міхурі. кількість каменів і їх розмір можуть бути різними, це має відношення до протікання хвороби та індивідуальним особливостям організму хворого.

- нефрит. нефрит або запальний процес у нирках відноситься до категорії захворювань сечовидільної системи запального походження. нефрит розвивається через перенесеного раннє захворювання, наприклад, ангіни. провокує розвиток нефриту переохолодження.

- цистит. запальний процес сечового міхура може бути інфекційним або неінфекційних. неінфекційний цистит розвивається через агресивного впливу на слизову оболонку сечового міхура лікарських препаратів за умови їх тривалого вживання, в процесі опіків слизової, при травмуванні оболонки сторонніми предметами, камінням в сечовому міхурі, при ендоскопічному обстеженні, при променевому лікуванні новоутворень жіночої статевої системи, прямого кишечника або безпосередньо сечового міхура.

етіологія захворювань сечовидільної системи:

- простудні захворювання, переохолодження;

- травми і ушкодження, підняття великої ваги;

- інфекційні захворювання, наприклад, лор-захворювання;

- отруйні речовини і потужні лікарські препарати, інтоксикації;

- хвороби серця і судин, інших внутрішніх органів, мають відношення до системи сечовиділення;

- вагітність, новоутворення, запори та інше.

симптоми захворювань сечовидільної системи

- нижче норми кількості сечі через зниження артеріального тиску;

- збільшення числа сечовипускань і кількості сечі за день через розлади роботи підшлункової залози;

- прозора сеча, що виникає в процесі зневоднення організму, цукрового діабету або розлади ниркової функції;

- каламутна рідина сечі, що відрізняється різким запахом - при отруєннях, захворюваннях кишечника або інших внутрішніх органів.

варто сказати, що нирки є органом , що містить отруйні речовини. і захворювання сечовивідних шляхів звичайно мають відношення до цього. захворювання сечовивідних шляхів можуть мати гострий та хронічний характер.

у разі гострого запалення відзначаються сильні ріжучі болі в процесі сечовипускання, прискорені позиви з малим об'ємом рідини, хворобливість в області лобка, енурез, хворобливість в області попереку. сеча може набувати каламутність, бути з домішками крові або гною.

хронічні захворювання сечовивідних шляхів відрізняються аналогічними проявами, що і гострі форми. характерні періоди ремісії та загострення. при сильному ураженні тканин нирок відзначаються ціаноз і свербіж.

для лікування захворювань сечовивідної системи використовуються збори і суміші лікарських трав, які мають протизапальну, знезаражувальним, сечогінну, спазмолітичну і зміцнює властивостями. крім того, такі гомеопатичні збори нормалізують склад крові і процес гемопоезу, сприяють відтоку жовчі, посилюють потовиділення, приводять у норму метаболічні процеси і зміцнюють імунітет. основне завдання лікарських трав - нормалізація функцій видільних внутрішніх органів.