Мій літній поїзд зупинився знову перед цією айстрою смутною. і я зійшла в її казкову тінь. "у нас дощі! " - буденно повідомив мій чоловік. а я зітхнула: "" і привітала радощі прості. притишена до світлого ріаnо, десь, за стіною, скрипочка співала. я сіла в крісло до вікна лицем. і милостиво осені кивнула, мовляв, я вже готова. я вернулась. розпочинай класичний свій концерт. заговорив у сутінках годинник про те, як час проходить крізь людину і там, за нею, - вічністю стає. і розуму нема туди дороги. і лиш душі меланхолійний погляд провидить все, коли годинник б'є. вступає високий і безмежний, заслухатись його - необережно. розмиє дощ той нетривкий сосуд, в який тебе природою відлито, яким тебе одділено од світу, і переллє в холодний білий сум просторі але годі вже печалі. бо нетерпляче галасує чайник. і славословить затишок цвіркун. і в тому всьому є спокійна сталість, мов за віки нічого тут не сталось. завжди тут бив годинник у кутку. завжди під ним дівчатко виростало. в товсті косички банти заплітало. і сутінки торкалися ві усе але довіку буде - твій дім, і осінь, і ласкаве чудо концерту для дощу і цвіркуна.

мой летний поезд остановился сноваперед этой астры грустной.и я сошла в ее сказочную тень."у нас дожди! " - буднично сообщилмой муж. а я вздохнула: "дома "и поздравила радости простые.

приглушенный к светлому риаnо,где-то за стеной, скрипочка пела.я села в кресло к окну лицом.и милостиво осени кивнула,мол, я уже готова. я вернулась.начинай классический свой концерт.заговорил в сумерках часыо том, как время проходит сквозь человекаи там, за ней, - вечностью становится.и ума нет туда дороги.и только души меланхолический взглядпровидит все, когда часы бьют.

вступает дождь высокий и безграничен,заслушаться его - неосторожно.размоет дождь то непрочный сосуд,в который тебя природой отлит,которым тебя оддилено от мира,и перельет в холодный белый суммпространств но хватит печали.потому нетерпеливо кричит чайник.и славословит уют сверчок.и во всем этом есть спокойная постоянство,как за века ничего здесь не произошло.всегда здесь бил часы в углу.всегда под ним девочка вырастало.в толстые косички банты заплетали.и сумерки касались окна все мина но вечно будет -твой дом, и осень, и ласковое чудоконцерта для дождя и сверчка.

переконалися в цьому за до іншої тварини