Як, коли і завдяки чому виник романтизм в українській літературі?

український романтизм  (фр.  romantisme)  — ідейний рух у  літературі, науці й мистецтві. визначальними для  романтизму  стали ідеалізм у  філософії  і культ почуттів, а не розуму, звернення до народності, захоплення  фольклором  і народною мистецькою творчістю, шукання історичної свідомості й посилене вивчання історичного минулого (історизм), інколи втеча від довколишньої дійсності в ідеалізоване минуле або у вимріяне майбутнє чи й у фантастику. романтизм призвів до вироблення романтичного світогляду та романтичного стилю і постання нових літературних жанрів  —  , ліричної пісні,  романсової  лірики, історичних романів і  драм.

своїми ідеями і настановами, зокрема наголошуванням народності і ролі та значення національного у літературі і мистецькій творчості, романтизм відіграв визначну роль у пробудженні й відродженні слов'янських народів, зокрема  українського. першими виявами українського романтизму були: видана  1818  у  петербурзі  «грамматика малороссийского наречия»  олександра павловського  і збірка  миколи цертелева  «опыт собрания старинных, малороссийских песней» з висловленими в них думками про глибоку своєрідність і самостійність  української мови  й української народної поезії. до виявів українського передромантизму зараховують також виданий у  москві  1827 збірник «малороссийские песни» м. максимовича і   п. гулака-артемовського  («твардовський» і «», 1827). український романтизм виник не так як реакція проти не надто значного в українській літературі класицизму, а проти наявних у ній тоді  бурлескних  і  травестійних  традицій і розвинувся у великій мірі під впливом поглибленого вивчення народної творчості, з одного боку, та писань російських і польських романтиків  — з другого. зокрема чималий вплив на утвердження романтизму в українській літературі мали  українські школи  в російській і польській літературах. в російській літературі провідними представниками української школи були не тільки захоплені українською екзотикою (природою, історією, народним побутом і творчістю) росіяни (к. рилєєв,  о. пушкін, ф. булґарін), але й численні українці, що писали російською мовою (о. сомов, м. маркевич,  є. гребінка  й особливо  м. гоголь). визначальними були українські теми й українські екзотичні сюжети також для творчості польської української школи— романтиків а. мальчевського, б. залєського й с. ґощинського.

Романтизм (франц. romantisme) — літературний напрям, що виник наприкінці xviii століття в німеччині та існував у літературі європи й америки в першій половині xix століття. термін «романтизм» безпосередньо його перші представники — німецькі романтики. причому поняття романтизму, або ж романтичного мистецтва, означало сучасну літературу й мистецтво (зокрема в теоретичних працях а. в. шлеґеля). до того ж, нове поняття мало протиставити себе класичному мистецтву. саме слово «романтизм» походить від іспанського «романс», що позначало ліричний жанр, який виник в іспанській літературі ще в середні віки. згодом «романс» починає означати епічний жанр роману. у xvii столітті поширюється визначення «романтичний», яке характеризувало твори й сюжети, написані романськими (а не класичними) мовами. в ії xviii століття епітет «романтичний» позначав літературу середньовіччя та ренесансу, а згодом — фантастичне, дивовижне, таємниче як необхідні елементи поезії кінця xviii століття.

Твір на тему безсмертя і добро. Bсі події , які відбуваються з людиною, багато в чому обумовлені тим місцем, де вони відбуваються. Сприйняття реальності людиною сильно відрізняється в залежності від місця, де людина знаходиться. У сучасному світі велика частина людей проживає далеко від красивої і надихаючої природи — в задушливому місті. Але не можна забувати, що природним місцем існування людини є зовсім не місто, а природа. Для свого щасливого iснування людина повинна жити на природі, а не поза нею. Одразу, ще з перших рядків твору видно, що Митько-людина дії, адже це саме він має найбільше розвинуту фантазію, яка проявилася у його «демосфенській» промові перед від'їздом. Також він дуже рухливий та непосидючий, адже ну ніяк не міг всидіти над студіюванням «книжкової скарбниці». Сергійко набагато спокійніший за свого друга, і довго вагається над прийняттям серйозних рішень. Водночас Митько - не боягуз. Можливо, навіть відважніший за свого приятеля, адже оселитися біля озера було його ідеєю, тай рятувати. Василя кинувся саме він. Але, на мою думку, це також свідчить про його великодушність та, звісно, вміння прощати помилки. Скоріше за все, саме ці чесноти роблять образ Митька привабливим та по-своєму оригінальним. Мені здається, що він може стати хорошим прикладом хоча б для мене, а тоді — й для моїх однолітків та наступних поколінь. Повість «Химера лісового озера, або Митькозавр із Юрківки» розповідає про веселі, незвичайні, таємничі пригоди Сергія та Митька. Історія розпочинається з того, що учні п'ятого класу отримали від учительки ботаніки завдання на літо — зібрати колекцію комах.. а замість цього почали полювати на страшного Митькозавра. Наприкінці твору той виявився хлопцем Василем, який вирішив розіграти двох друзів. За веселим, пригодницьким характером оповіді і бажанням оспівати справжню дружбу ця повість нагадує трилогію В. Нестайка ,,Тореадори з Васюківки''.