Відповісти на запитання 1)яку мудрість відкриває казка-притча "маленький принц"екзюпері 2)навіщо людям "приручати" когось і відповідати за тих кого приручили (за казкою-притчею "маленький принц"екзюпері) полные ответы

1) найголовнішого очима не побачиш.  треба цінувати те що у тебе вже є. 

2)діти завжди прагнуть швидко стати дорослими. діти бажають незалежності та самостійності, щоб обирати свій шлях, будувати власне життя. але надходить час — і дорослі мріють хоч на годину повернутися у дитинство, причому не тільки заради відпочинку від скрутних обставин, важкого обов'язку. вони хочуть почути надійний захист батьків, поринути у тепло спогадів. вони , мов до джерела цілющої води, до свого дитинства, коли віриш у чудо, дивишся на світ не затьмареними буденністю очима, сприймаєш навколишнє щиро й відверто, коли ще не навчився брехати й змовчувати і живеш не здоровим глуздом та розрахунком, а серцем. завмираючи, повертаються до такого знайомого задерикуватого хлопчика із здертими колінками або до дівчинки з кісками, немовби перевіряючи себе: який ти, чи зберіг чистоту душі й віру в добро, чи витримаєш їхні нескінченні "чому" та "як" і вимогливий, непідкупний погляд? чи схвалить він тебе — себе, дорослого? чи не втратив ти змогу розуміти його — себе — дитину?   діти зневіряються у змозі деяких дорослих розуміти їх, перестали ділитися своїми проблемами та мріями, стали ховати, мов від чужаків, вогник свого яскравого життя.  безперечно, у наш час космічних швидкостей і майже розумних механізмів можна все пояснити й розрахувати, не залишити жодної таємниці у світлі неонових ламп, посміятися з наївної віри в діда мороза. але так добре й тепло на душі при мерехтливому вогнику свічки, що зберігають рожеві дитячі долоні, так чудово почути музику вітру й розмову далеких зірок!   тож нехай поринуть зі сторінок книги мрії та напівзабуті дитячі враження, нехай знову стануть поруч вічні цінності.  якось радісно і вдячно зустрічаєш на перших сторінках книги "удава, що проковтнув слона" — як перевірку на своє справжнє, не зверхнє розуміння світу, посміхаєшся скриньці з дірочками, де живе найкращий у світі баранець. по-доброму посміхаєшся присвяті книги з поясненням і виправленням автора — присвяті другові, "коли той був маленьким"  хлопченя з блакитними очима та золотавим волоссям своїм серйозним проханням владно втручається у наше життя, як добра казка, що приходить на у скрутну хвилину, як цілюща вода дитинства, що очищає душу. він дасть надію та сили, які відкривають у пустелі криниці, які дарують зорі, що можуть дзвінко сміятися. 

Автор смотрит на народ как на тружеников а генералсчитает их смерти лишь мелкой жертвой в огромном труде Царя который лишь вычислял средства на постройку железной дороги.

Подробнее – на Otvet.Ws – https://otvet.ws/questions/8807591-v-chem-razlichie-vzglyadov-avtora-i-generala-na-russkii-narod.html