Сочинение тарас бульба характер рожденный временем кратко. сразу

тарас бульба – один из главных героев одноимённой повести николая васильевича гоголя. несмотря на то, что действие повести происходит во второй половине xvii века, она до сих пор не потеряла своей актуальности.

тарас бульба – казачий полковник. он, будучи дворянином, всей душой на стороне сражающегося против польских угнетателей украинского народа. своих двоих сыновей остапа и андрия бульба тоже решает приобщить к казацкому войску и отправляет их на сечь сразу после окончания семинарии. в конце повести оба сына тараса погибают: андрий от рук самого отца, а остапа казнят поляки. бульба вместе со своим полком отчаянно мстит ненавистным полякам за сына, но и сам, в итоге, погибает от их рук.

на протяжении всего повествования тарас бульба демонстрирует невероятную силу духа, волю и выдержку. он безгранично предан своему народу и его идеалам. доказательством верности бульбы украинскому народу и православию служит убийство им родного сына. узнав о том, что андрий принял сторону врага, тарас не может простить предательства и собственными руками убивает его.

характеру андрия гоголь противопоставляет образ остапа. он, в отличие от брата, как и отец, верен казачеству. в ходе одного из боёв остапа берут в плен. бульба отправляется за сыном в варшаву, намереваясь выкупить его. но этому не суждено сбыться. тарас становится свидетелем казни остапа. он мужественно реагирует на происходящее, кивая головой в знак одобрения выносливости сына.  на стон остапа: «батько! где ты? слышишь ли ты? » тарас отвечает: «слышу! ».

уже в конце повести, когда бульба привязан к дереву, пылающему над рекой, он думает о своих братьях-казаках, обращает к ним свои последние слова. тарас бульба – олицетворение единства человека с его родной землей.

марко вовчок вивчала життя кріпаків, безпосередньо спілкуючись із ними. ці зустрічі й розмови викликали в письменниці жагуче бажання розповісти правду. особливо цікавило марка вовчка безправне становище жінок-селянок.  в оповіданні "горпина" письменниця створила типовий образ пана-ліберала. та марко вовчок довела, що навіть ліберали можуть бути ворогами українського народу.  головна героїня оповідання — горпина. вона була "білолицю, гарною й веселою, а прудкою, як зайчик: і в хаті, й надворі в'ється, порядкує, господарює, і співає, і сміється, аж чують гучно її голосок дзвенячий". у горпини народилася донька. молода мати не могла натішитися дитиною: співала над нею, цілувала її, хрестила. горпина нікому не довіряла доньку, навіть на панщину її із собою брала. тяжке кріпацьке життя дісталося жінці, але радість їй давала донька.  старий пан, при якому жилося тяжко, помер. почав господарювати молодий пан, і при ньому жити стало ще тяжче: тепер кріпаки працювали не п'ять, а шість, а потім і сім днів на тиждень. молодий пан любив жити в розкоші. улюбленим заняттям пана було грати в карти на гроші. кріпакам молодий пан обіцяв нові хати, казав також, що мужиків треба й жалувати, і наукам різним вчити. так мудро десь його навчили. але ж насправді то все були ліберальні побрехеньки. кріпакам стало жити важко, як ніколи. а хати не те що нові не побудували, а й старі порушилися.  горпині теж довелося взнати ласки пана. у жінки занедужала дитина, а час уже був іти на панщину. вона ризикнула взяти доньку із собою. її зустрів пан і розлючено наказав десятнику негайно віднести дитину додому, щоб, мовляв, не відволікала кріпачку від роботи. а на горпину гримнув і наказав, щоб вона робила діло, якщо не хоче бути покараною. дитина кріпачки без материнського догляду та будь-якої померла. горпина збожеволіла від горя.  ось такий жахливий випадок із селянського життя розповіла марко вовчок. письменниця була переконана, що кріпаччина є рабством, і що ліберали не кращі за звичайних панів. марко вовчок наділила свою героїню всіма позитивними рисами національного характеру, висловлюючи свою любов і повагу до простого народу україни.