Основная мысль слов тараса бульбы нет уз святее товарищества

Хочется мне вам сказать, панове, что такое есть наше товарищество. вы слышали от отцов и дедов, в какой чести у всех была земля наша: и грекам дала знать себя, и с царьграда брала червонцы, и города были пышные, и храмы, и князья, князья рода, свои князья, а не католические недоверки. все взяли бусурманы, все пропало. только остались мы, сирые, да, как вдовица после крепкого мужа, сирая, так же как и мы, земля наша! вот в какое время подали мы, товарищи, руку на братство! вот на чем стоит наше товарищество! нет уз святее товарищества! отец любит свое дитя, мать любит свое дитя, дитя любит отца и мать. но это не то, братцы: любит и зверь свое дитя. но породниться родством по душе, а не по крови, может один только человек. бывали и в других землях товарищи, но таких, как в земле, не было таких товарищей. вам случалось не одному помногу пропадать на чужбине; видишь - и там люди! также божий человек, и разговоришься с ним, как с своим; а как дойдет до того, чтобы поведать сердечное слово, - видишь: нет, умные люди, да не те; такие же люди, да не те! нет, братцы, так любить, как душа, - любить не то чтобы умом или чем другим, а всем, чем дал бог, что ни есть в тебе, а.. -сказал тарас, и махнул рукой, и потряс седою головою, и усом моргнул, и сказал: - нет, так любить никто не может! знаю, подло завелось теперь на земле нашей; думают только, чтобы при них были хлебные стоги, скирды да конные табуны их, да были бы целы в погребах запечатанные меды их. перенимают черт знает какие бусурманские обычаи; гнушаются языком своим; свой с своим не хочет говорить; свой своего продает, как бездушную тварь на торговом рынке. милость чужого короля, да и не короля, а паскудная милость польского магната, который желтым чеботом своим бьет их в морду, дороже для них всякого братства. но у последнего подлюки, каков он ни есть, хоть весь извалялся он в саже и в поклонничестве, есть и у того, братцы, крупица чувства. и проснется оно когда-нибудь, и ударится он, горемычный, об полы руками, схватит себя за голову, проклявши громко подлую жизнь свою, готовый муками искупить позорное дело. пусть же знают они все, что такое значит в земле товарищество! уж если на то пошло, чтобы умирать, - так никому ж из них не доведется так умирать! . никому, никому! . не хватит у них на то мышиной натуры их! цитатный план: 1. "вы слышали от отцов и дедов, в какойчести у всех была земля " 2. "всё взяли бусурманы, всё пропало". 3. "вот на чём стоит наше товарищество! нет уз святее товарищества! " 4. "но породниться родством по душе, а не по крови, может один только человек". 5. "знаю, подло завелось теперь на земле " 6. "и проснётся оно коа- " 7. "уж если на то пошло, чтобы умират, - так никому ж из них не доведётся так "

Його головний герой Бен – пілот. В Єгипті він багато працює і мало часу приділяє вихованню сина, якому більше десяти років. Спільної мови батько і син не можуть знайти. Бену терміново треба заробити. З сином на старенькому «Остіні» він перелітає на віддалену бухту, щоб зайнятися підводною кіноз*йомкою акул. Бен порушує всі можливі заходи безпеки і піддається атаці акул, в якій страшно постраждав. Батькові і сину, щоб не загинути, потрібно перелетіти до людей на літаку, за штурвалом якого буде 10-ти річний хлопчина, який ніколи раніше самостійно не керував літаком. Ось це останній дюйм!

Для того, щоб на літаку м'яко й безпечно виконати посадку, існує одне єдине правило. Воно полягає в тому, що літак за кілька миттєвостей до торкання поверхні злітно-посадкової смуги має вирівнятися на певній висоті. Літак кілька миттєвостей повинен летіти дуже низько горизонтально над смугою. Це і є висота вирівнювання. Для цього літака висота вирівнювання дорівнювала шести дюймам. Бен називає їх «останнім дюймом». Правильно пройти свій останній дюйм – це і є мистецтво льотчика.

Так само і в людському житті: в усьому існує свій останній дюйм, своя висота вирівнювання. І треба вміти спокійно і впевнено її пройти. Хлопець молодець, він зумів правильно пройти свій останній дюйм. Він якось примудрився посадити літак і врятувати вмираючого батька, а ось Бен з його навіженим ризиком власним життям і життям дитини явно порушив висоту вирівнювання.

P. S. До речі, існує продовження цього оповідання – «Акуляча клітка. Останній дюйм 2», де Бен доводить, що немає меж людської дурості і самовпевненості. Він знову «наступає на ті ж граблі», втративши ліву руку, намагається зняти акул із залізної клітки і знову ледве уникає загибелі. Порятунок приходить в останній момент.