Какое свойство бактерий позваляет использовать их в очисных сооружениях?

визначення поняття «ліс» давали багато відомих учених.  г.  ф.  морозов  у 1912 році писав, що ліс  — це спільнота деревних рослин, у якому вони взаємно впливають одне на одне, породжуючи ряд нових явищ, що не властиві окремим деревам. у лісі спостерігається не тільки взаємний вплив дерев одне на одне, але й на зайнятий ними ґрунт і атмосферу[2]. за  п.  с.  погребняком, ліс  — це взаємопроникна єдність лісових рослин, тварин та займаного ними середовища (ґрунту й атмосфери). м.  є.  ткаченко визначив ліс як своєрідний елемент ічного ландшафту у вигляді великої сукупності дерев, які у своєму розвитку біологічно взаємопов'язані і впливають на довкілля[3].

визначення лісу як екологічної системи почало формуватися ще з середини хіх ст. німецький вчений е.  а.  росмесслер відзначав у той час, що ліс поєднує в собі як єдине ціле велику різноманітність матеріальних ресурсів і явищ[4].

ліс  — територія з високою щільністю  дерев. рослинні угруповання, що формуються на таких територіях, є характерними для великих площ суходолу в різних районах земної кулі. їхніми найважливішими функціями в  біосфері  є зв'язування  вуглекислого газу, утворення  біотопів, придатних для життя багатьох видів  тварин,  рослин  та  грибів, регулювання  гідрологічного режиму, розвиток та підтримка  ґрунтів.

ліси відрізняються від лісистих місцевостей за ознакою змикання покриву: в лісі  гілки  та листя  крони  окремих дерев перекривається, хоча, при цьому, і можуть існувати ділянки відкритої місцевості  —  галявини. лісиста ж місцевість характеризується практично повсюдною наявністю відкритого  ґрунту, з деревами, віддаленими одне від одного на відстань більшу, ніж радіуси їхніх крон.

ліси можна знайти в будь-якому регіоні, де природні умови придатні для сталого росту дерев, вище від  рівня моря  (а подекуди і нижче), до лінії  альпійських лук, за винятком місцевостей, де природна частота  вогнепалів  надто велика, або середовище зазнає пресу з боку природних або антропогенних факторів (виїдання дикими або свійськими тваринами лісового підросту, вирубка людиною).

загалом, лісам з домінуванням  покритонасінних  (широколистяним) притаманне помітно більше  біорізноманіття, аніж лісам з домінуванням  голонасінних  (хвойним). втім, з цього правила існують і винятки: так, осиково-березові лісові масиви у північних широтах мають нижчі показники біорізноманіття, ніж тамтешні  хвойні ліси. деякі ліси вміщують багато окремих видів дерев на незначній площі (наприклад,  тропічні дощові ліси  та  листопадні ліси помірного поясу), а деякі всього кілька видів, що покривають значні території (гірські хвойні ліси). будь-який ліс є  біотопом, де мешкає багато видів тварин та рослин, і  біомаса  на одиницю площі є великою порівняно до інших рослинно-утворених співтовариств. велика частина біомаси, при цьому, знаходиться під землею в  кореневих системах  та у вигляді частково перегнилого рослинного детриту.

деревина лісів містить  лігнін, котрий є речовиною, що розкладається відносно повільно у порівнянні з іншими органічними матеріалами  — такими як  целюлоза  та  крохмаль. цим зумовлений відносно повільний (у порівнянні з іншими рослинними співтовариствами) кругообіг органічних речовин в лісі.

найбільшими лісовими біомами є такі: